“Пломінний день” аналіз вірша Олени Теліги – тема, ідея, жанр, художні засоби допоможуть скласти літературний паспорт твору.
“Пломінний день” Олена Теліга аналіз (паспорт)
Твір “Пломінний день” Олена Теліга жартома назвала своєю першою “патріотичною спробою”. У цьому вірші вона декларує своє життєве кредо – служити рідній країні.
Автор – Олена Теліга
Рік написання – 1932
Рід літератури: лірика
Жанр – вірш
Вид лірики – громадянська
Тема – роздуми про долю України, нації
Ідея – Державне самоутворення України
Головна думка: «Хочу жити, аж життя не зломить…Хай мій клич зірветься у високість»
Провідний мотив: боротьба за українську державність
Віршований розмір: п’ятистопний хорей з пірихієм
Римування – перехресне
Настрій – життєствердний, піднесений.
Образи: душа, земля, вода, пломінний колір
“Пломінний день” художні засоби
- епітети – День прозорий, рухливий натовп, шляхи великі, невтомний сокіл, покірні води
- порівняння «Мерехтить, як пломінь»
- метафори – «застиглі і покірні води», «душа моя сьогодні грає».
- риторичні окличні речення «І тому росте, росте прокляття!»
- інверсія «І душа моя горить сьогодні»
Композиція – 7 строф
Лірична героїня поезії (яка і власне авторка) має глибокі патріотичні почуття. Її найбільша гордість і найбільший біль — Україна, бо навколо так багато байдужих людей, і це тривожить, викликає протест. Героїні хочеться розбудити цих байдужих, знайти однодумців і діяти, щоб «найгостріше слово — Україна» стало найлагіднішим, наймирнішим.
Вірш «Пломінний день» належить до громадянської лірики. У ньому поетка декларує своє життєве кредо — служити рідній країні. Душа її сповнена енергії жити і боротися заради Вітчизни до кінця життя: «Хай несуть мене бурхливі води Від пориву до самого чину!». Авторка переконана, що там, де є патріоти, там немає байдужих: «Хоч людей довкола так багато, Та ніхто з них кроку не зупинить, Якщо кинути в рухливий натовп Найгостріше слово — Україна». У творі простежується філософська думка про те, що героїня ладна боротися до останнього, бо її душа «рушає на шляхи великі». Використовуючи метафоричні образи, поетеса прагне своїм закликом збудити «застиглі і покірні води», щоб вони «забурлили водоспадом» саме «на землі байдужо-непривітній». Авторка утверджує активну життєву позицію: «Хочу жити, аж життя не зломить…».
ОЛЕНА ТЕЛІГА “ПЛОМІННИЙ ДЕНЬ”
День прозорий мерехтить, мов пломінь,
І душа моя горить сьогодні.
Хочу жити, аж життя не зломить,
Рватись вгору чи летіть в безодню.
Хоч людей довкола так багато,
Та ніхто з них кроку не зупинить,
Якщо кинути в рухливий натовп
Найгостріше слово — Україна.
І тому росте, росте прокляття!
Всі пориви запального квітня
Неможливо в дійсність перелляти,
На землі байдужно-непривітній.
Хочу крикнуть в далечінь безкраю
І когось на допомогу кликать,
Бо душа моя сьогодні грає
І рушає на шляхи великі.
Хай мій клич зірветься у високість
І, мов прапор в сонці, затріпоче,
Хай кружляє, мов невтомний сокіл,
І зриває рідних і охочих!
Все чекаю на гарячий подих, —
Геній людський чи лише випадок, —
Щоб застиглі і покірні води
Забурлили водоспадом.
І коли закрутить непогода
І мене підхопить, мов піщину,
Хай несуть мене бурхливі води
Від пориву до самого чину1!
1 Чин (заст.) – діяльність, дія
Якщо Ви можете доповнити аналіз вірша Олени Теліги “Пломінний день”, лишайте інформацію в коментарях.
