«Поетичне мистецтво» Верлен аналіз вірша – тема, ідея, жанр, художні засоби, допоможе підготувати літературний паспорт твору.
«Поетичне мистецтво» аналіз твору (паспорт)
Поля Верлена і його «Поетичне мистецтво» дуже часто називають маніфестом символізму. Та, на жаль, за свої поетичні погляди автор був гостро засуджений критиками. В основі його філософії було зруйнувати будь-які канони класицизму. Що, власне, Полю Верну і вдалося.
Рік написання поезії: 1874.
Збірка – “Колись і недавно”
Жанр: ліричний вірш.
Літературний напрям: символізм.
Тема – основні завдання поета
Головна думка: «Найперше – музика у слові!»
Умовно поезію можна поділити на три частини. І саме в центральній частині письменник заперечує класицизм і раціоналізм. Він наголошує на тому, що основним завданням поета є принести естетичне задоволення своєму читачу. А звідси випливає, що для поезії головне – форма, а не зміст.
Віршовий розмір: 4-стопний ямб.
Римування – кільцеве
Художні засоби:
- Епітети – наймиліший спів – сп’янілий; зірок осіння метушня.
- Метафори – відтінок лиш єднати може, сурму і флейту, мрію й сон.
- Порівняння – а не тяжить, немов закови.
- Анафора – в нім…в нім.
«Поетичне мистецтво» Поль Верлен
Найперше – музика у слові!
Бери ж із розмірів такий,
Що плине, млистий і легкий,
А не тяжить, немов закови.
Не клопочись добором слів,
Які б в рядку без вад бриніли,
Бо наймиліший спів – сп’янілий:
Він невиразне й точне сплів,
В нім – любий погляд з-під вуалю,
В нім – золоте тремтіння дня
Й зірок осіння метушня
На небі, скутому печаллю.
Люби відтінок і півтон,
Не барву – барви нам ворожі:
Відтінок лиш єднати може
Сурму і флейту, мрію й сон.
Винищуй дотепи гризькі ті,
Той ум жорстокий, ниций сміх,
Часник із кухонь тих брудних –
Від нього плач в очах блакиті.
Хребет риториці скрути
Та ще як слід приборкай рими:
Коли не стежити за ними,
Далеко можуть завести.
Хто риму вигадав зрадливу?
Дикун чи то глухий хлопчак
Скував за шаг цей скарб, що так
Під терпугом бряжчить фальшиво?
Так музики ж всякчас і знов!
Щоб вірш твій завше був крилатий,
Щоб душу поривав – шукати
Нову блакить, нову любов,
Щоб мчав, де далеч непохмура,
Де чари діє вітерець,
Де пахне м’ята і чебрець…
А решта все – література.
Перекладач: Г.Кочур
Поль Верлен у поезії «Морський образок» вклав багато емоцій, читаючи поезію, стає моторошно і зовсім не хотілось би побачити це на власні очі. Вишукана мова автора чітко передає образ нічного моря під час грози.
Суворе море розколихане вітром, всю ніч шумить, крізь темні небеса не може своє сяйво показати місяць. Автор називає сяйво хворим, водночас і хмариво крає блискавка. Берег теж не оминула негода, хвилі в поезії як військо, яке наближається, а скелястий берег зустрічає його гучним стогоном, який зникає поміж скелястих островів. Але ця страшна картина на цьому не закінчується, автор доповнює картину громом, якого порівнює з роз`ятрілим звіром. Тобто тут іде конфлікт земний і небесний, що притаманне символізму, філософія двох світів.