“Осіння пісня” аналіз (паспорт твору) – Поль Верлен

Поль Верлен “Осіння пісня” аналіз допоможе скласти літературний паспорт твору та дізнатися, які думки автор хотів донести до читача.

Поль Верлен “Осіння пісня” аналіз

Автор – Поль Верлен (французький поет)

Рік публікації – 1866.

Збірка — «Сатурнічні поезії»

Цикл – «Сумні пейзажі»

Жанр – лірика

Склад вірша – три строфи (по шість чотиристопних рядків у кожній).

Основні образи  поезії – осінь, вітер, листя, струни, годинник, скрипка мають глибоке символічне значення.

Тема – поетичне зображення пейзаажів природи і стану душі ліричного героя

Ідея – природа викликає в ліричного героя журбу та сум.

Основні настрої поезії “Осіння поезія” – утома, журба,сум, самотність, смуток, утрата чогось прекрасного

Назва “Осіння пісня” символізує зливання осіннього пейзажу та пейзажу душі, схил життя

Художні засоби:

• епітети: “млосні пісні”, “мрій дитинних”, “вихровий вир”;
• метафори: “струн осінніх” ( інший переклад – “пісень скрипки осені”), “серце тобі Топлять в журбі”, “б’є годинник”, “линуть думки”

Образи-символи

«годинник» – минущість всього, навіть людини;
«мрії дитини» – тепло і радість, яку не повернути;
«жовкле листя» – зів’яле листя, прожите життя;
«вихровий вир» – щось вороже людині.

Це один з наймузичніших творів поета. Особливої мелодики Верлен досягає за допомогою алітерацій та асонансів. Наприклад, у першій строфі присутня алітерація «l», «n» та асонанс «on», у другій строфі використано асонанс «iens» і алітерацію «j», «v».

Вірш французького поета Поля Верлена “Осіння пісня” наповнений сумом і тугою. Автор зіставляє настрій головного героя і осінь, коли в’яне природа, і вітер зриває мертвий листок з гілки. Також можна описати душевний стан героя – його душа, як листок, зривається і летить в сіру далечінь. Все навколо стає непомітним і похмурим. Автор згадує роки своєї юності і на його очі навертаються сльози. Він показує осінь не як золоту пору, а як захід життя, коли природа в’яне.

Емоційний фон вірша створює мелодія кожного рядка – сумна, тривожна, легка. Струни осінніх скрипок хвилюють душу. Змінюються пори року, змінюється людина, її відчуття. Осінь – час переосмислення минулого, налаштування на нові події і враження.

Осінь у цьому вірші зображається не тільки як пора року, а й як журба, утома, втрата чогось прекрасного, наближення кінця. Чому сумує ліричний герой, чому тужить за минулим? Хто знає… У вірші не випадково з’являється символічний образ годинника, що відраховує миттєвості.