Причини, сутність, наслідки українсько-російського договору 1654 року
Прагнення до створення суверенної держави визначило позицію Богдана Хмельницького в пошуку союзників. Гетьман розумів, що вирватися власними зусиллями з-під польського панування не вдасться. Для більшості володарів європейських Держав Б. Хмельницький був лише «бунтівником», тому він вимушений був шукати надійну та міцну держану, яка б надала певної військової підтримки. Найбільш реальною кандидатурою була православна Московська держава: російський народ був етнічно близький українцям, мав таку ж релігію, схожі мову та культуру.
Московська держава зайняла вичікувальну позицію. Але бажання розширити територію та сферу свого впливу в Східній Європі, залучити українські козацькі озброєні формування для охорони Московської держави сприяли тому, що цар погодився прийняти Військо Запорозьке “під свою руку”.
1 жовтня 1653 р. на Замському соборі в Москві було вирішено прийняти Україну до складу Росії. Юридично договір був оформлений під час російсько-українських переговорів у січні —березні 1654 р. у Переяславі. 8 січня 1654 р. на Раді козацьких старшин були узгоджені принципові положення майбутньої угоди: антимонопольний військовий союз України ти Росії, верховенство московського царя над Україною, збереження основних прав та вольностей Війська Запорозького, усний акт присяги.
У березні 1654 р. були підписані “Березневі статті” або “Статті Богдана Хмельницького”, які юридично оформили українсько-московський союз. Основні засади договору:
- Україна увійшла до складу Росії на правах широкої автономії.
- Україна (Гетьманщина) займала територію Київського, Брацлавського, Чернігівського воєводств, частини Уманського воєводстав, мала республіканську форму правління
- Росія підтверджувала права та привілеї володіння Війська Запорозького та української шляхти;
- встановлений 60-тисячний козацький реєстр.
- уведення платні старшині;
- збереження місцевої адміністрації, що збирала податки для царської скарбниці;
- підтвердження прав Війська Запорозького обирати гетьмана;
- гетьман міг вести переговори з іншими державами, крім Польщі, Туреччини, Криму;
- царські воєводи не втручалися до внутрішніх справ України:
- збереження прав Київського митрополита;
- встановлення військової застави на кордоні України з Польщею та у фортеці Кодак.
Підписання українсько-російського договору мало велике значення: відбулося юридичне оформлення відділення Української козацької держави від Речі Посполитої; у Б. Хмельницького з’явилася можливість у союзі з Москвою перемогти Польщу і завершити об’єднання українських земель. За умовами договору Україні заборонялися самостійні відносини з Туреччиною і Польщею, були запроваджені податки до Царської Скарбниці Україна одержала державність; почався розвиток культури. Таким чином, спочатку склалися сприятливі умови для розвитку країни
Однак це тривало недовго, поступово Росія стала відходити від раніше прийнятих зобов’язань. Був порушений договір про допомогу Україні в боротьбі з Польщею; без участі української сторони Росія уклала з Річчю Посполитою спочатку Андрусівське перемир’я, а потім Вічний мир. Правобережна Україна, за винятком Києва і його околиць, перейшла до і Польщі. Централізовану царську Росію не влаштовувало незалежне державне утворення, до того ж республіканського типу, яким була Україна. Згодом Україна стала однією з провінцій Російської імперії.
Українсько-російський договір 1654 р. неоднозначно оцінюється істориками і політиками, однак безсумнівно те, що він уплинув на історію і долю України і Росії.
