Притча про виноградник і виноградарів – одна з притч Ісуса Христа, що міститься в Євангелії від Матвія.
У ній Ісус уподібнює Царство Небесне винограднику, господар якого вранці вийшов наймати працівників. Першим найнятим він пообіцяв плату в один динарій. Потім господар ще о третій, шостій і одинадцятій годині виходив наймати працівників кажучи: «що буде належати, дам вам» (Мф. 20: 4). Коли закінчився день, працівники прийшли до нього отримувати плату і, незважаючи на те, що хтось із них пропрацював повний день, а хтось тільки одну годину – всі отримали однакову плату. Перші з найнятих обурилися:
«Ці останні працювали лише годину, і ти зрівняв їх з нами, що перенесли тягар дня та спеки. Він же у відповідь сказав одному з них: Я не ображаю тебе; чи не за динарій ти домовився зі мною? візьми своє та й іди. Але я хочу дати цьому останньому [те ж], що і тобі, хіба я не владний робити, що хочу? Хіба око твоє заздре від того, що я добрий? Отак будуть останні першими, а перші останніми, бо багато покликаних, та вибраних мало.
“Притча про виноградник і виноградарів” аналіз
У цій притчі показується як нагороджуються у Царстві Божому люди, що стали доброчесними в різний час свого життя. Притча викриває людський порок заздрості, вчить що не можна міряти свою працю з працею інших людей, і як треба радіти з усіма тими, хто роблять добро. Притча також показує про велику милість Господа, до людей які звернулися до нього і змінили своє життя тільки в кінці свого життя.
