Притча про загублену вівцю і загублену драхму
Приходили до Нього всі митники
й грішники, щоб послухати Його.
(Лука 15:1-10)
До Нього всі митники й грішники, щоб послухати Його приходили.
«Приймає Він грішників та з ними їсть», – фарисеї та книжники говорили.
А Він все це знав і їм розповів притчу оцю:
«Який із вас, маючи сотню овець і загубивши одну вівцю,
Не покине в пустині тих дев’яносто і дев’ять, та й не піде
шукати загубленої, аж поки її не знайде?
А знайшовши її кладе собі на плечі та й радіє.
І, прийшовши до дому, кличе друзів й сусідів, бо подія,
Та й каже до них: «Радійте зо мною, бо я вівцю свою загублену знайшов».
То ж і кажу вам, що так само на небі радітимуть за одного грішника, що прийшов
І кається, аніж за дев’яносто і дев’ятьох праведників, що каяття не потребує!
Або хіба є жінка, що маючи десять драхм, загубивши одну, не жалкує,
І світло не запалює, і хату не мете, і не шукає уважно, поки пропажу не знайде?
А знайшовши, кличе приятельок і сусідок та й каже: «Радійте зо мною,
Бо знайшла я загублену драхму, яку довго шукала повсюди, свою».
Так само, кажу вам, радість у ангелів Божих буває
За одного грішника, що каятися стає».
