“Ритуал” Дяченко скорочено можна прочитати, щоб виконати аналіз роману на урок позакласного читання.
“Ритуал” Дяченко скорочено
Жанр: роман-фентезі
Головні герої роману “Ритуал”:
- Арм-Анн, Арман — людина-дракон, поет. Надзвичайно страждає через свою нездатність убити розумну істоту, що вважає своїм недоліком. Лютий дракон, але людяний.
- Юта — принцеса Верхньої Конти, найстарша із трьох сестер, потворна зовні, прекрасна духовно.
- Вертрана — принцеса Верхньої Конти, середуща із трьох сестер.
- Остін — принц-спадкоємець Контестарії, прекрасний зовні, потворний духовно.
- Май — принцеса Верхньої Конти, наймолодша із трьох сестер.
- Олівія — принцеса Акмалії.
- Контестар XXXIX — король Контестарії, батько Остіна.
- Юкка — морське чудовисько, одвічний ворог драконів.
- Той, Хто Дивився зі Скелі — древня, мудра і могутня істота.
Ідея роману “Ритуал” – почуття кохання перемагає будь-які перешкоди на своєму шляху.
Головна думка: головне не зовнішній вигляд, а душевна краса і чистота.
Арман — 201 нащадок давнього драконячого роду. Згідно з традицією своїх предків, він має здійснити ритуал поїдання принцеси, але сама думка про це викликає в нього огиду. Арман — змалечку вислуховує нарікання дідуся на те, що він є «виродком», кволою гілкою роду.
До речі, у роду Армана був ще один обов’язковий ритуал – аби стати хазяїном замку на скелі, дракон повинен убити свого брата. «Це звичай, – сказав Арман сухо. – Рід продовжує лише найсильніший з братів». У Армана братів не було – його батько рано загинув від удару блискавки.
Урешті-решт він вирішує викрасти принцесу і «процвітати у промислі», хоча сама думка про цей промисел і за-гибель безневинної людини йому огидна. «Безліч разів Арман брався читати опис цієї трапези, одначе так ні разу й не дійшов до кінця»
Викрадена принцеса виявляється не зовсім такою, як розраховував дракон, а точніше, зовсім не такою: Юта — «некрасива довготелеса дівчина, якій розкішна сукня личила так само, як парчевий жилет балаганній мавпочці». Юта постійно терпіла образи однолітків.
Людська сутність дракона-перевертня не дозволяє йому здійснити задуманий ритуал – він не може з’їсти принцесу.
Юта ставиться спочатку до Армана з побоюванням, але пізніше – з інтересом. Стосункп змінила цікавість Юти. Арман зрозумів, що вона незвичайна принцеса. Коли Арман побачив Юту в печері з написами своїх предків, він розлютився на Юту за непослух. Але вона вимовила рядки, які сам Арман написав на стіні. Ця подія послужила тому, що вони разом стали розшифровувати написи предків, а Юта почала вчити Армана грати на музичному інструменті, готувати йому їжу.
Але найголовніша подія, яка їх зблизила – це політ на спині Армана в гніздо птахів, те, коли Арман доторкнувся до її руки уві сні.
Юта під час грози, знаючи, що «блискавка полює на драконів», запалює на вежі смолоскипи, аби Арман знайшов дорогу додому.
«Він може з’їсти її, Юту. Він і визволителя з’їсть. Блискавка спалахувала безпе-рервно – навколо стало світло, мов удень. Він самотній і нещасний… Він не знайде дороги додому. Він ослабне. Блискавка його вб’є. Загуркотів грім, ніби поспішаючи підтвердити ці її думки. Тоді Юта висунулася з-за зубця й показала небу язика»
Одного разу Юта випадково знаходить серед мотлоху чарівну вервечку. Знаючи, що це може коштувати їй життя, він поспішає на допомогу, «утім, якби принцеса стала жертвою нещасного випадку – хіба це не позбавило б Армана зайвих турбот? Хіба питання болісного вибору, якого ніхто не скасовував, не вичерпалося б само собою?». Не дає вичерпатися цьому питанню він і під час невдалої Ютиної втечі, коли вона втрапила у кам’яну трясовину. Юта змагається з собою, дізнавшись, що на острів, де відпочиває ненависна їй Олівія, насувається тайфун. У результаті Тінь зазнає поразки – в останню мить принцеса просить Армана урятувати людей, і йому це вдається.
Поступово між Арманом і Ютою зароджується кохання. Не вірячи в можливість такого союзу, Арман влаштовує підставний поєдинок з принцом Остіном та відпускає принцесу. Арман знав, що Юті подобається принц Остін, що їм все одно не можна бути разом, він дозволив здобути перемогу над собою з думкою: «Будь щаслива, Юто”.
Здійснивши подвиг, принц Остін стає королем, а принцеса Юта — королевою. Але їхнє життя перетворюється на суцільну нудну придворну рутину. Наприкінці історії, король Остін зненавидів Юту і віддав морському чудовиську, нащадку Юкки.
Арман прилітає на порятунок коханої, незважаючи на пророцтво, яке прорікає йому загибель у тому випадку, якщо він стане поперек шляху морській почварі.
У той момент, коли Остін віддає Юту в жертву Юцці, щоб той здійснив ритуал – прийняв жертву і припинив нападати і руйнувати морехідні кораблі, Арман робить те, що було передбачене в пророцтві, але в фіналі не сказано, чи загинув він у бою з Юккою. У пророцтві говорилося, що він буде жити довго і щасливо з коханою. А Арман порушив головну умову – зустріч з морським чудовиськом Юккою.
