За визначенням Академічного словника російської мови, твором називається літературний, науковий чи музичний твір, а також письмова шкільна робота, вправа в правильному, літературному викладі своїх думок, міркувань на задану тему. Співвідносні з першою частиною визначення оповідання теж є твором. Але якщо розглядати його як жанрову різновид художньої прози, виникає необхідність уточнення понять « оповідання » і « твір», оскільки між ними все-таки не можна поставити знак абсолютної рівності.
Твір – це естетично цінна, творчо переосмислена, що відображає авторську позицію інтерпретація якоїсь значимої для суспільної свідомості тема. Аналіз, судження, аргументи, висновки, засновані на зібраній по цій темі інформації або власному досвіді автора, вимагають точного, переконливого і в той же час яскравого, образного викладу, властивого художньо – публіцистичного стилю.
У більш вузькому значенні твір може мати конкретні різновиди і бути представлено у формі опису, розповіді, міркування, порівняльної характеристики історичних подій, суспільних явищ або літературних героїв.
Мета твору – відображення особистої думки автора, його поглядів і оцінки актуальною для певної аудиторії проблеми.
Написання твору починається з визначення теми і збору матеріалу, що включає детальне вивчення інформації з первинних джерел і зіставлення авторитетних точок зору з найбільш важливих питань, які автор збирається торкнутися в своїй роботі. Складання докладного розгорнутого плану допомагає впоратися з цим завданням і визначити структуру твору, а також встановити логічний зв’язок між його частинами.
Твір має вступну частину, основний зміст і висновок. Якщо автор вибирає форму есе, така структура не обов’язкове: важливо тільки, щоб у викладі матеріалу присутня логіка і був витриманий єдиний стиль.
Оповідання – це невеликий прозовий твір розповідного характеру, в якому описуються реальні або вигадані події, що визначають долю героя і розкривають його характер. Довільна форма розповіді в оповіданні не вимагає від автора наслідування суворим канонам жанру, однак вона повинна бути підпорядкована деяким правилам сюжетного створення . За цими правилами оповідання містить зав’язку – подія, що визначає подальший розвиток дії; кульмінацію – ключовий і найбільш напружений момент оповіді; розв’язку – наслідок створеного уявою учасника подієвого ряду.
Створення оповідання, як і будь-якого твору, – один із способів творчого самовираження письменника, яке реалізується в особливостях авторського стилю, в захопливості сюжету, в життєвості образів головних і другорядних героїв. При цьому ступінь достовірності художнього вимислу тим вище, чим точніше автор вибирає загальнозначиму тему і чим вдаліше використовує прийоми типізації в своєму творі.
Важливу роль у оповідання грає хронологічна організація тексту. Вона надає сюжету динамічність і сприяє тому, що текст читався на одному диханні.
Авторська позиція в оповіданні виявляється інакше, ніж у звичайному творі . Вона може бути виражена в діалогах, відступах, непрямої характеристиці героїв, у використанні оціночних художніх деталей, які створюють відповідний задумом письменника емоційний фон для читацького сприйняття.
Таким чином, відмінність оповідання від твору полягає у наступному:
- Оповідання – жанр художньої прози. Твором може вважатися літературний, музичний твір чи наукова праця.
- Оповідання створюється на сюжетній основі. У творі сюжет присутній тільки в тому випадку, якщо воно написано у формі розповіді.
- В оповіданні описуються події, важливі для розкриття характеру головного героя та визначення мотивів його поведінки. Змістом твору є міркування автора і вираз його суб’єктивної позиції щодо обраної теми.
- Оповідання, незалежно від теми та змісту, – завжди твір художнього стилю. Твір найчастіше відповідає художньо – публіцистичного або публіцистичного стилю.
- Зміст оповідання, як правило, – художній вимисел. У творі використовується добре вивчена автором достовірна інформація, яка піддається авторської оцінці або інтерпретації.
