Розповідь про Київську Русь допоможе дізнатися про могутню середньовічну східнослов’янську державу.
Розповідь про Київську Русь
Київська Русь (у джерелах сучасники називали цю державу Русь або Руська земля; Київська Русь — термін на означення цієї держави) — середньовічна східнослов’янська держава зі столицею в Києві, яка існувала з кінця IX до середини XIII століть. Вона об’єднала під владою династії Рюриковичів східнослов’янські та фіно-угорські племена, та в часи найбільшої могутності простягалася від Балтійського моря на півночі до Чорного моря на півдні, і від верхів’їв Вісли на заході до Таманського півострова на сході. Сучасні Україна, Росія та Білорусь традиційно вважаються культурними наступниками Київської Русі.
Конкретного року початку (створення) цієї держави немає, але за такий прийнято вважати початок правління першого київського князя Олега – 882 рік.
Столицею Київської Русі завжди був Київ, від якого власне і отримала сучасну свою назву ця держава.
За формою правління Київська Русь була монархією. На чолі держави стояв Великий князь.
Важливі дати за часів Київської Русі:
- захоплення Києва варягами (фактично – створення держави) – 882;
- прийняття християнства 988;
- будівництво собору Софії – 1011-1037;
- Любецький з’їзд – 1097;
- розорення Києва – 1169;
- завоювання монголами (фактично – падіння держави) – 1240.
Чисельність населення Київської Русі в різні часи коливалась від 4,5 майже до 8 мільйонів осіб.
Головною валютою держави була київська гривня.
Становлення Київської держави відбувалося під впливом як політичної самоорганізації племінних об’єднань, так і завдяки активному проникненню в Східну Європу вихідців із Скандинавії (варягів).
Піку могутності Київська Русь досягла за правління Володимира Великого, що переміг у міжусобній боротьбі. Він проводив реформи, спрямовані на консолідацію племен, зміцнення центральної влади та відбиття нападів кочовиків. Іншим рішучим кроком князя стало запровадження християнства та організація давньоруської церкви. Нова релігія інтегрувала під своєю егідою писемність, літературу, архітектуру та мистецтво.
Князь Ярослав, наступник Володимира, при активній підтримці новгородців та варязьких найманців переміг брата, ставши великим князем у 1019 році. При ньому Київ став головним політичним центром Східної Європи, місто зазнало значних архітектурних перетворень.
Після смерті Ярослава у 1054 році його нащадки розділили імперію на окремі князівства, держава вступила в тривалий період занепаду та феодальної роздробленості. Винятком становить хіба що правління Володимира Мономаха та його сина Мстислава, які на певний час спромоглись консолідувати владу.
В 1240 році більшість князівств внаслідок монгольського вторгнення потрапили в політичну залежність від Золотої орди. Київська державність була продовжена західними князівствами Галичини та Волині, однак в XIV столітті дані землі були поглинуті Польським королівством та Великим князівством Литовським відповідно.
Автор: cup_of_flowers
