Читати скорочено «Руді вовки» варто, щоб згадати сюжет захопливої розповіді про далеких предків, їхній спосіб життя, вірування і забобони.
Іван Сенченко “Руді вовки” скорочено
ЧИСТЕНЬКИЙ ЇЖАЧОК ПОТРАПЛЯЄ В ЗУБИ ВОВЧИЦІ
Довготелеса вийшла з куреня та погукала двох рудих вовченят, щоб вони облизали двохрічного забрудненого хлопчика Їжачка. Серед них була дочка Одноокої Вовчиці або Сліпої – Волохата, яку колись врятували чоловіки Голомозий і товстий Кендюх (із роду людей Рудих Вовків) від нападу смугастого тигра. Голомозий отримав таке ім’я після того, як ведмідь оббілував усю голову. Він носив на шиїтридцять дев’ять ікл і дев’ять ікл Великого Кота.
Довготелеса займалась розтиранням козячої шкури. Загалом люди з роду Рудих Вовків ходили гол і та спали на шкурах. Чоловіки прикрашали себе лев’ячими і тигровими шкурами. А вичинкою шкур займались жінки. Біля Довготелесої сиділа дівчинка Печеричка, яка смажила кропив’яні корінці та лежала Костяна Голка, ліниво спостерігаючи за п’ятнадцятирічним Оленячим Рогом. Він чіпляв наконечника на ратище. Ще були хлопці із племені Ведмедів, котрі були дуже худими та гасали за гірськими козами по урвищах. Вони ворогували. Все поробивши Оленячий Ріг пішов на полювання.
Раптом всі почули крик. Сталась біда – Сліпа загризла маленького Їжачка. Такого ще не було в таборі Рудих Вовків. Довготелеса з Печеричкою та рештою жінок почали кричати.
СЛІПА ВІЩУЄ СТРАШНУ НЕБЕЗПЕКУ
Табір перелякався такого вчинку. Голомозий сказав, що можливо це знак: оленів тут не буде, як і їжі. Чоловіки пішли до Сліпої Вовчиці та схопили її та поклали під дубом. Жінки та діти зносили хмиз та палиці для вогнища, бо уже вечоріло. Коли з лісу хтось моторошно фурчав і вони поповзли до табору, впавши на землю.
З лісу вийшли Голомозий, Око і ще п’ятеро літніх людей з розмальованими кістяними дощечками. Вони страхали ворогів. Око з Кендюхом креслили прямокутник у людський ріст, вирізавши його з трьох боків так, що кора відхилилась. Потім за допомогою кольорової глини намалювали оленя, котрий головою стояв від роду Рудих Вовків. Олень мчав від Великої Ріки на південь.
Чоловіки взяли списи та стали біля свого ватажка Голомозого. Олень уже не біг, а скубав зелену траву. Око малював кущі. Олень мав перестати боятися Оленячої Долини та мисливців й повернутися на літнє пасовище в Долину.
Потім очоловіки пішли до Сліпої Вовчиці та Око вбив її, зібравши кров в цебро. Перший смакував Голомозий. Його череп був оббілований ведмедем, а де на шкірі не було шрамів виднілись пасма сивого волосся. Випивши крові, він вмочив пальці та намальовув кровяні полоси на носі, вухах, очах та вістрі списа. Те саме зробили всі мисливці. Руді Вовки зробили все, щоб забезпечити панування в долині Волохота дуже тужила за мамою і Кендюх взяв вовченя собі.
ВЕЛИКИЙ ЛУГ. ЧОРНІ ВОВКИ ПОЛЮЮТЬ НА ОЛЕНІВ. НЕБЕЗПЕКА ПЛИВЕ З ОЗЕР
Чорний молодий вовк вороже дивився на ватажка зграї. Коли полював, він вів зграю слідом за левом або підсліджував відсталих від гурту самиць. Хоча Великий Луг кишів оленями, проте вовки часто жили впроголодь. Тому молодий вовк вирішив стати поперек дороги ватажку і почалась бійка. Але старий був хитрим та обачливим, тому швидко переміг противника. Решта зграї кинулась на чорного звіра, залишивши від нього самі кістки. Але після розправи старий вовк відчув, що дійсно вже старий.
Ватажок повів зграю на рівнину Великого Лугу, де паслись збиті в гурти олені, носороги, зубри та тури. Здавалось, що їх неможна злічити. Через те, що день був жарким, безліч комах кусали тварин. Це завдавало їм нестерпних мук. Перші олені не витримали та гурт кинувся на північ. За ними побігла решта. Тому полювання не вдалось: вовкам довелось рятуватись від копит. За годину вони перегнали ведмедя та махайродуса з кошенятами, гієн та пантер, лева.
Вони добігли до крутого берега, стрибати з такого було дуже небезпечно. Кіт махайродус відчайдушно стрибнув на спини оленям та по них помчав шукати порятунок. Старий ватажок вовків теж здійснив спробу стрибка, але отримав від великого вовка під ребра та упав у воду. Залишився єдиний вихід – бігти за травоїдами у володіння людей Рудих Вовків.
ОЛЕНЯЧИЙ РІГ ЗМАГАЄТЬСЯ З КЕНДЮХОМ. РУДІ ВОВКИ ПОЛЮЮТЬ. НЕБЕЗПЕКА ЗВИСАЄ НАД ТАБОРОМ
Оленячий Ріг з Кендюхом сиділи на деревах та раділи, що в долину прибуває багато оленів. Хлопець кинувся в табір щоб повідомити новину. Але дорогою зустрів ведмедя та шаблезубого тигра, махайродуса. Він здивувався: куди тікали звірі?
У таборі вже знали про оленів та готувались до полювання. Жінки збирали шкури та домашній скарб, у похідні торби саджали немовлят. На обрії від Великої Ріки було видно стовпи диму: то була звістка від Кендюха, що сила оленів вже пливе рікою.
Голомозий наказав всім вовкам табору скрутити ноги та приховати в таборі. Списи склали в купу, а войовничі малюнки були змиті з тіла. Мисливці навели на лобах смуги зеленою фарбою в знак миру та дружби. Коли показались перші олені, Голомозий виступив вперед та промовив, що Оленяча долина приймає гостей.
Сьогодні до Великої Ріки підуть тільки дорослі мисливці, котрим Оленячий Ріг допомагав убиратись в шати із гілок та квітів. Вони спустились вниз… Ватажок оленів зробив перші кроки на пісок та важко ступав уперед. Гурт розбрівся щупати листочки в кущах. Раптом ратище застрягло йому в тілі і олень впав на коліна. Руді вовки вбили ще декілька оленів.
Сьогодні люди з племені можуть їсти стільки заманеться, адже полювання пройшло на славу. Тільки Голомозий та Око збирали сушняк та розпалили високе вогнище як знак того, що жінки, діти та родичі-вовки можуть прийти на бенкет.
ВЕЛИКИЙ КІТ. ЗЛОЧИН ОЛЕНЯЧОГО РОГА. ПТАХ І ЗВІР Б’ЮТЬСЯ В ПОВІТРІ
Великий тур йшов до води. На березі вже був ведмідь та три диких кози. Сюди прийшов і самотній вовк: той самий, який здійснив невдалий стрибок, розгубив зграю та покалічив ногу. Не витримавши грізного погляду тура, він зник в кущах.
До водопою підійшла махайродус з двома кошенятами – Вайло і Непосидько. Всі різко втекли, бо боялись Великого Кота, саблезубого тигра. Вони пили повільно адже спішити їм не було куди. Потім Кіт влігся на траві відпочити, як з того берега показався носоріг. Своїм риком він відлякав однорогого та задоволено почав вилизувати своїх малят Вайло і Непосидько.
Раптом зі сторони лісу почувся галас: то йшли люди з роду Рудих Вовків. Кіт нервово б’є себе хвостом по боках та готується грізним риком розігнати їх. Гурт йшов їсти м’ясо. Серед них були Печеричка, Костяна Голка та Оленячий Ріг. Коли люди пройшли, мати кішка залишила дітей у лігві, а сама пішла на розвагу.
Нарешті табір з’єднався та кожен зайнявся своїм: хтось їв м’ясо, жінки розтинали туші, дехто гострив спичаки, носив хмиз та дрова. Одним словом, готувались смажити їжу.
Костяна Голка метушилась більше всіх. Вона мала надію, що їй вдасться наїсти пишніше черево, чим у Печерички. Коли закінчила їсти, то ледве могла зрушити з місця. Довелось покликати Оленячого Рога та Вогняну Хмару, щоб ті допомогли встати. До неї кинувся Оленячий Ріг, щоб допоїти їй. Раптом Кендюх підвівся та понюхав повітря. Десь паралельно заскавучали вовки. Це був Великий Кіт. Він не встиг крикнути як його випередив Око. Але він теж запізнився. Посеред табору стояв Голомозий та просив Кота йти геть. Але руда маса вже розрізала повітря та схопила у свою пащу Костяну Голку.
Після мертвої паузи чоловіки схватили Оленячого Рога та посадили на пісок. Вони звинуватили його в нападі звіра, бо він напередодні згадував його в своїх розмові. Хлопець ще не був посвячений, тому вважався ще дитиною. А його могли обплутати. Але Кендюх вважав, що його потрібно вбити, інакше наступними можуть стати Голомозий, Вогняна Хмара, Печеричка чи Довготелеса.
Око дивився на хлопця, а потім пальці на вії Оленячого Рога. Він запитав, що той бачить. Хлопець відповів: червоних комашок. Виявляється, коли Оленячий Ріг поспішав до табору з добою звісткою, то випадково впав на гніздо Червоні Мураші. Вони покусали його та заволоділи ним. Безневинність хлопця була доведена. Але потрібно було розправитися з Червоними Мурашами. Тому п’ять мисливців вирушили в ліс.
Вайлос і Непосидько грались на галявині з жуками. За ними спостерігав Чорний Вовк, котрий вважав за кращим не поривати відносин з їхньою мамою. Він уже збирався йти в лігво як побачив у небі стрімко падаючого вниз грифа. Він схопив кошенят, а ті почали боронитись. Великий Кіт уже поспішала на допомогу із здобиччю в руках. Вона викинула Костяну Голку у кущі, а сама кинулась на бойовище.
Вайло зірвався вниз разом з лапою грифа. Рівно тридцять разів плигав Великий Кіт у повітря і зривався ні з чим. Непосидько також продовжував боротьбу і птах впав на ліве крило. За секунду від грифа залишилось тільки пір’я, мати ніжно зализувала кошенят. «Оце так бій був», – подумав вовк. Адже не кожного дня побачиш бій звіра з птахом в повітрі.
ВЕЛИКИЙ КІТ ЛЕТИТЬ НА ВОГНЯНИХ РАТИЩАХ
Костяна Голка розплющила очі та вирішила скористатись боєм грифа та Кота, щоб втекти. На березі сиділи сорока та розповідала борсуку, як люди підпалили мурашник. А потім вони збирали в торбу живицю з сосен.
Щось шелеснуло в кущах. І всі затаїлись: сорока з борсуком та люди. Вогняна Хмара зліз на вершечок величезного бука, але нічого не побачив. Тому він зліз на землю. Голомозий і Кендюх почали радитись. Вони вивчали сліди і дійшли висновку, що Великий Кіт – це самиця без одного пазура з двома кошенятами. І вона була в зговорі з Червоними Мурашами.
За розмовою вони не відразу побачили, що до них бігла Костяна Голка. Дівчина жахливо виглядала та всіх налякала. В таборі всі заклинали її повернутись туди, звідки пішла. Коли прийшов Кендюх, то йому вдалось заспокоїти Рудих Вовків.
Великий Кіт кинулась наздоганяти здобич та наближалась до табору. Сторожкіші мисливці обіклали табір гіллям, хмизом та поваленими деренами. Все це перетворилось у вогняне кільце. Мисливці тримали зброю напоготові.
Хтось згадав, що Оленячий Ріг залишився поза межами вогняного кільця і Око розсунув трішки хмиз з протилежного боку від Кота. Туди враз кинулись чотириногі Руді Вовки, які досі блукали в лісі. А хлопець не зміг підповзти, бо був зв’язаний в оленячих шкурах.
Ось звір зовсім близько. Голомозий почав гукати до Кота, щоб відманити його від хлопця. Раптом Великий Кіт помітив живу купку в кущі і присів, заревівши з усієї сили. Ватажок з іншими мисливцями встромили кінець списа у вогонь. Кендюх схватив Волохату та підкинув її вгору як приманку для Кота. Волохата заскавуліла, а Великий Кіт втратив самовладання. Навіть Оленячий Ріг перестав його цікавити.
Але і мисливці не пасли задніх та покидали списи з палаючою живицею, які кометами розтинали пітьму. Кіт зіткнувся з небезпекою та впав на землі. Кров цабеніла з тих місць, де палаюча живиця торкалась шкіри. Він горів заживо.
Люди полегшено зітхнули і привели в коло Оленячого Рога. Старші мисливці щось обговорювали, а жінки та діти попадали разом з чотириногими вовченятами. Нарешті Голомозий оголосив, що потрібно закріпити з Великими Котами та Червоними Мурашами мир за законами предків. Око витягнув з торбини дві кістяні дошки. На першій вирізав Червоного Мураша і Великого Кота, а на другій – двоногого Рудого Вовка.
Потім він обмастив їх живицею та міцно стулив одна з одною оленячими жилами. Щоб вони тримали мир, дощечки урочисто поховали в піску. Потім всі сіли вечеряти. Волохата лягла біля Кендюха і щасливо гризла кинуті ним кістки. Костяна Голка, обнявшись з Печеричкою, розповідала про свою втечу. Так вони і заснули. Табір залишились сторожувати Кендюх, Голомозий і Око. Вони вирішили покликати плем’я Гірських Ведмедів до себе, бо тут була їжа.
Авторські права на опублікований переказ належать сайту dovidka.biz.ua.
