«Русалонька із 7-В» скорочено

«Русалонька із 7-В або Прокляття роду Кулаківських» скорочено читати варто кожному, хто хоче згадати як Софійка змогла мандрувати у часі, побачити минуле своєї родини та допомогти однокласнику, в якого була закохана. У статті є 2 варіанти – один дуже стислий, інший – детальний.

«Русалонька із 7-В або Прокляття роду Кулаківських» скорочено читати

Цей переказ можна прочитати за 7 хвилин:

Софійка навчається у 7 класі, часто читає й перечитує відому казку про Русалоньку, яка вірно любила принца, врятувала йому життя, але так і не змогла стати для нього єдиною коханою. Дівчинка вимріяла для себе такий образ і бачила в особі однокласника Вадима Кулаківського прекрасного принца.

Мама Софійки готується до весілля тітки Сніжани, вони самі вирішили пошити їй весільне плаття. Софійка тим часом гуляє з молодшим братиком Ростиком.

Сім’я Софійки нещодавно переїхала до нової квартири, а Софійка почала ходити до нової школи, де і закохаласяв однокласника Вадима Куликівського.

Але Софійку зовсім замучили нічні жахіття, що відбуваються у квартирі знизу. Хазяїн цієї квартири поїхали, а за кімнатними квітами доглядає сусідка бабця Валя. Дівчинку трішки лякає і сама бабця, і її чорнющий кіт Фантик, та найбільше її бентежать крики й тупіт, що в ніч на повний місяць чи грозу чуються з пустої квартири внизу.

Ще Софійка страшенно переживає через те, що однокласник Вадим Кулаківський майже не звертає на неї уваги. Дівчинку бентежить новина, що рід Кулаківських протягом багатьох поколінь переслідує якесь прокляття. Понад усе Софійці хочеться допомогти родині, щоб Вадик жив у нормальнім сім’ї, не страждав, бо батьки далеко, а стара бабуся не може впоратися з вибриками онука-підлітка. Правда, самому Вадику його життя подобається, адже він робить усе, що заманеться: почав палити цигарки, водиться з якимись непевними людьми, краде й перепродає крадене. Щоб вирятувати однокласника з життєвих негараздів, Софійка відважилася подолати час. dovidka.biz.ua Дізнавшись, що стара шафа – це портал, через який можна повернутися в минуле і змінити щось на краще, дівчинка не побоялася використати таку можливість.

Софійка випадково виявила, що стара шафа – це портал. Тітка Сніжана перед весіллям почала шукати старі коралі, в яких всі жінки їх сім’ї виходили заміж. Коралі знайшли в старій шафі, а після знайомства з нареченим Сніжани Валентином Софійка одягла коралі і взявши фото зі знайомства Сніжани і Валентина опинилася в минулому. Виявляється шафа переносить Софійку в той час, що на фото. На фото був засмучений хлопчик, прослідкувавши за ним Софійка зрозуміла, що це син Валентина… Софійка повернулася в свій час сказавши фразу “Коралі” навпаки – “Ілларок”.

Софійка товаришувала з однолітком Сашком, який жив сам з трьома сестрами та мамою. Сашко забезпечував родину як міг – продавав польові квіти, дрова, заробляв зважуванням людей. Після зустрічі з Сашком коралі зникли, Софійка навіть подумала, що то Сашко їх вкрав. Але згодом з’ясувалося, що коралі вкрав Вадим Кулаківський. Через зникнення коралів тітка Сніжана відмінила своє весілля. Згодом коралі Софійці та Сніжана вдалося викупити в товариша Вадима, а Софійка відкрила правду Сніжані про Валентина. Довідник цікавих фактів та корисних знань

Софійка вирішує позбавити сімю Кулаківських від старого прокляття. Їй вдається роздобути старі фото Кулаківських, коли вона одного разу наважилась прийти до Вадима. Але ця фотографія не допомогла зняти прокляття, адже Гордій Кулаківський обдурив багатьох людей, обдурив сімю Міщенків, тому їх нащадки не мали щастя і були прокляті.

Софійка каже Вадиму, що їй потрібні його старі сімейні фото, а зняти прокляття допоможе один екстрасенс. Отримавши фото вона неодноразово опиняється в минулому, а завдяки коралям її ніхто не бачить. Софійка дізнається все нові подробиці про життя Кулаківських нащадків, а одного разу в минулому від сліпого старця дізнається, що зняти прокляття можна буде, коли земля і небо зійдуться. Софійка довго не могла зрозуміти, коли той момент і кого вона має врятувати. dovidka.biz.ua

Коли була повня в квартирі внизу знову відбувалося, щось страшне і дивне, Софійка поділилася цим з Сашком і діти вирішили пробратися до квартири в наступну повню. Також Софійка наважилася взяти кошеня у Сашка і принести додому, яке назвали Чорнобілка.

Софійка старалася сподобатися Вадиму, але той постійно був у компанії Ірки Завадчук, і Софійка ревнувала, але сподівалася, що коли зніме прокляття, то вони будуть разом.

Під час відвідин з тіткою Сніжаною бабусі дідуся, що жили у Половничику, Софійка дізналася багато нового про нащадків Міщенків, Кулаківських, та про своїх пращурів.

Повернувшись додому Софійка відправилася в минуле, і дізналася, що Фрол Кулаківський випадково загинув (у нього вистрелила зброя, яку він діставав зі скрині), а його сестра Франя закохалася в хлопця Корнія, а той мав дівчину Клаву і вона вирішила його приворожити. А як дізналася Софійка від бабусі в Половничику, ніхто з них так і не був щасливий – Франя хоч і була з Корнієм, але щастя не мала, а Клава так і прожила все життя сама, хоч і народила дочку. Як виявилося Клава – це пра-пра-бабуся Софійки, саме вона отримала від якогось старця коралі, і дала на весілля своїй дочці.

Одного разу, коли Софійка з Сніжаною були в Половничику вони познайомилися з художником, якого прозвали Пустельником. Сніжана і Пустельник закохалися, і скоро вона поїхала до Києва подивитися на його життя (і переконатися, що він не має сімї). Софійка поїхала з Сніжаною до Києва. Пустельник жив у тісній кімнаті, на вулиці Софійка познайомилася з дівчинкою, і дізналася, що її батько – Валентин (той самий, з яким мала одружитися Сніжана).

Коли була повня Софійка з Сашком пробралися в квартиру з низу (залізли через вікно) і сховалися за диваном. Коли було майже 12 ночі там почалося коїтися, щось незрозуміле, з’являлися привиди чоловіка і жінки в голубій стрічці, потім все навкруг почали трощити. Софійка і Сашко налякані сиділи поруч, а перед ранком все зникло, лише на підлозі лежала голуба стрічка. Софійка думала, що то все баба Валя чаклує, але скоро вони з Сашком впевнилися, що вона до цього відношення не має. Злякана бабця, сказала, що відмовиться від догляду за квартирою.

Софійка дізналася про долю Якова Кулаківського, який мав дружину і сина Василя. Але Яків Кулаківський був надзвичайно скупий, ходив вечеряти по людях, жінці і сину не дозволяв брати запаси їжі в коморі. Як дізналася Софійка, жінка Кулаківського під час голоду померла біля повної зачиненої комори, а самого Якова вбив мішок кукурудзи, який впав на нього з горища.

Наступні про чию долю дізналася Софійка була сім’я Василя Кулаківського, той  мав жінку Олену та дітей Івана та Катерину. Катерина будучи дитиною дуже хворіла, але Олена отримала від сліпого старця пораду – нагодувати всіх голодних, після чого дівчина почала видужувати. Цій Іван пішов на війну, але втік після перших боїв – і просидів у погребі 40 років, його там переховувала дружина Олена. Слідкуючи за долею Катерини, яка із всіх Кулаківських Софійці була найприємніша, вона розуміє, що саме її вона має врятувати.

Софійка втрутилася в минуле, врятувала Катрю Кулаківську, її нареченого Семена та його батьків від страшної смерті, а себе від привидів загиблих у пустій квартирі. Катря і вся її сім’я мали загинути від удару блискавки, і саме їх привиди були в пустій квартирі, бо більше 50 років тому на цьому місці була стара хата Семена. Софійка повернулася в минуле разом з Сашком, спиляли шовковицю, в яку мала влучити блискавка та порадили всім сховатися в погреб на час грози. dovidka.biz.ua

Як дізналася Софія прокляття з Кулаківських знялося, Катря і Семен жили довго і щасливо, хоч і не мали дітей.

Вадим Кулаківський повідомив, що його дід повернувся додому, виявляється всі ці роки він їх не пам’ятав, також повернулися батьки Вадима.

Власники квартири з привидами несподівано вирішили повернутися.

Вадим Кулаківський як поводився раніше, так і продовжував поводитися, романтики від нього не дочекаєшся. Софійка зрозуміла, що прокляття на характер не впливає. А шафа перенесла Софійку в майбутнє, де вона побачила дорослого Кулаківського, який все так же зустрічався з Іркою Завадчук. А Сашко відкрив ресторан “Русалонька” і запропонував Софійці стати його Русалонькою…

Вранці під вікном Софійки стояв Сашко, який нагадав, що цієї ночі була повня, а в квартирі знизу було тихо.

А по вулиці проходив Валентин зі своєю дочкою з Києва…

“Русалонька із 7-В у тенетах лабіринту” скорочено

“Русалонька із 7-В та загублений у часі” скорочено

«Русалонька із 7-В» тести онлайн з відповідями

Автор переказу – Гнатюк Юлія (J-G)

Матеріал надано лише для публікації на сайті dovidka.biz.ua від 18 січня 2016 року.

«Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських» детальний переказ

Цей короткий зміст можна прочитати за 20 хвилин:

У своїй кімнаті сиділа сумна Софійка… Її улюблена казка Русалонька мала нещасливий фінал. Казковий принц був схожий на Вадима Кулаківського, танцював з обманницею, яка була схожа на Ірку Завадчук. Він так і не розумів, що насправді врятувала його Русалонька.

До Софійки зайшла тітка Сніжана, яка працювала лікарем. У неї був наречений Валентин, з яким вони познайомилися у травмпункті. Сніжані теж не подобались казки с нещасливими кінцем. Їх сім’я раділа, що Сніжана виходить заміж – нареченого вона вибирала прискіпливо, та ще і прізвище мало пасувати до її імені. Валентин Білий був розумним та серйозним, та і прізвище подобалось Сніжані. Мама і тітка самі шили весільну сукню. 

Софійка почула, що прокинувся її тримісячний братик Ростик, якого вона допомагала доглядати. Дівчинку втомлював цей обов’язок, брат потребував її постійної уваги, а мама з тіткою були зайняті підготовкою до весілля.

Софійка згадує вечори у колишній квартирі, там було спокійно, вони з мамою кожного вечора читали казки.  А у новій квартирі, куди вони переїхали місяць тому, було моторошно і страшно. Вночі Софійка чула якісь кроки, шаркання. Відбувалися це лише в повню. Коли вона чула дивний сміх, то бігла до мами, яка теж не могла спати. Разом вони чекали світанку, коли все раптово затихало.

Вранці Софійка з мамою та братиком попросили сусідку бабу Валю перевірити, що відбувалося вночі в квартирі знизу. Її господарі були у відїзді, а баба Валя поливала там квіти. У квартирі не було нікого, вони побачили перекинутий стілець та блакитну стрічку, яка трохи налякала сусідку.

В школі справи теж були не дуже – на математиці Софійка отримала сімку, а на українській Кулаківський, списав у неї завдання, а сам загравав до Ірки. Софійка порівнювала себе з казковою Русалонькою.

Додому не хотілося, і Софійка пішла до старої квартири, щоб побачити колишнього сусіда Сашка. Його матір працювала прибиральницею, часто хворіла, і не могла забезпечити Сашка та трьох менших сестричок. Хлопець був єдиним чоловіком у сім’ї, тому у ранньму віці вже заробляв продаючи дрова та квіти, платно важив людей.  Тому до школи він майже не ходив. 

Софійка говорила з другом про навчання, про весілля тітки, про нову квартиру та нічні страхи. Сашко запропонував пробратися вночі до квартири, з якої лунали звуки, але Софійку ця ідея налякала. 

Вдома їй знову треба було бавити брата та робити математику.

Мама попросили Софійку знайти в старій шафі намисто (коралі), яке всі жінки їх сім’ї одягала на весілля. Дівчина полізла до запиленої шафи і знайшла коробочку, в якій були дрібні вишнево-коричневі намистинки. 

 Сніжані намисто пасувало. Софійка теж приміряла його, уявляючи себе нареченою Кулаківського. Коли тітка з Софійою почали складати всі речі назад до шафи, то побачили, що шухляда була зачинена, хоча Софійка запевняла, що вона була відчинена. Шафа була загадковою.

Наступного ранку Софійку біля дверей загадкової квартири зустріла бабу Валю, яка йшла з чорним, як ніч, котом Фунтиком. Жінка пильно дивилася на неї. У школі Ірка Завадчук теж дивно дивилася на Софійку. Після уроків побачила в коридорі Вадима Кулаківського, який вперше глянув на неї. Тоді Софійка зрозуміла, що забула зняти намисто…

Додому Софійка подалася парком і ніби випадково опинилася на стежці, якою ходив Кулаківський. Хлопець сидів на пеньку, під кущем акації і палив! Це здивувало дівчину, хлопець її мрії не мав курити… Вадим пояснив, що палить через тяжке життя – його покинули і батько і матір, а живе він з бабусею, яка постійно скражилася, що у них проклятий рід. І гроші у них є, а от щастя зовсім нема.

Хлопець похвалив намисто Софійки і попросив зберегти його розповідь у таємниці. Вадим пішов, а Софійка довго думала над тим, що він розповів їй свою таємницю.

На вихідних до них завітала тітка Сніжана та принесла Софійці фото, на якому вона була з Валентином у день випики з лікарні. На задньому фоні Софійка помітила хлопчика, який мало не плакав. Софійці стало цікаво хто це і чому він сумний?

Після сніданку, Софійка з братиком пішла до Сашка.  Він похвалився, що сьогодні заробив гроші на ремонт босоніжок для сестричок. Цього дня Сашко продавав ще й гарненьких кошенят. Софійка хотіла б і собі котика, але мама не дозволяла. Дівчина попросила не продавати всіх: вона хотіла вмовити маму взяти одного.

Сашко зробив комплімент намисту Софійки. Потім вони говорили про школу, і Софійка сказала, що йому варто ходити на навчання. Розмову перервав плач Ростика і Софійка поспішила додому. Здалося, що за будинком майнула знайома постать Вадима.  Софійка гукнула хлопця, але він так швидко зник, що залишився лише запах диму.

Наступного дня мама докоряла Софійці, що вона довго спить і не  допомогає їй.  Мама метушилася, готувала, накривала на стіл… Виявилось, що до них мала прийти тітка Сніжана зі нареченим на оглядини. Скоро гості вже сиділи за столом.

Валентин був гарним, чемним, схожим на актора. Сніжана хотіла показати йому — коралі. Але Софійка не змогла їх знайти, хоча пам’ятала, що поклала їх у кишеню піджака.

Ранок був похмурий: тато був насуплений, братик капризував, мама мовчала, щоб не почати сваритися.

Софійка не хотіла йти до школи, але й вдома не мала бажання лишатися. В школі Вадим не помітив, що у неї нова зачіска, вся увага дісталася Ірці із зеленими нігтями.

Після уроків дівчина пішла до Сашка, бо там намисто ще було на ній.  Сашко розповів, що бачив, як вона поклала коралі до кишені. Софійка хотіла вірити, що це правда, адже дружили вони з дитинства. Засмучена вона повернулася додому, де ще раз все безрезультатно обшукала. Зате знайшла фото, яке показувалва їй тітка Сніжана. Софійка відчинила шафу, сіла на шухляду з фотографією на колінах…  Раптово шафа зачинилася зі скрипом, що нагадував слово «коралі». Незрозуміло як Софійка опинилася біля травмпункту, де була зроблена фотографія тітки з Валентином. Біля Софійки стояв той самий сумний хлопчик. Софійка запропонувала йому шоколадку, але він втік. Софійка прослідкувала за ним і дізналася, що він з матір’ю живе у маленькому будинку біля парку. Тільки тоді Софійка помітила, що на вулиці була осінь, а саме в цей час Сніжана і познайомилася з Валентином. 

Дівчина злякалася… «прийшовши зараз додому, Софійка не застане Ростика (адже восени він ще не народився)! Ба більше: цієї осені вони ще не переїхали до нової квартири!!! Як же дістатися до нового дому, до братика, до мами?»

Софійка міркувала, як же їй повернутися у свій час – шафи тут не має. Тоді вона спробувала знову повторити диво-слово, але це не допомогло. Потім Софійка промовила «коралі» задом наперед і … опинилася у шафі.

Обдумуючи свою незвичайну подорож, Софійка спускалася сходами, де зустріла бабу Валю з її котом. Тільки на вулиці вона згадала, що бачила в кота на шиї блакитну стрічку, яка була в квартирі знизу.

 До школи Софійка пішла стежкою, де часто ходив Вадим. Дівчина почула за кущами знайомий голос, який питав скільки він отримає за якусь річ. То був Вадим, який домовлявся з кимось про зустріч.

Вдома атмосфера була напружена. Мама хотіла дошити сукню, але Сніжана була засмучена втратою коралів. Вона вважала, що без них весілля не буде. Софійка знову шукала коралі, і вирішила пройтися дорогою, якою йшла додому у день втрати намиста.

Софійка вирішила піти до Вадима, щоб дізнатися про домашнє завдання з англійської і ще раз його побачити. Її непривітно зустріла бабуся Вадима, і поки онука не було, жалілася Софійці на те, що одружилася з Кулаківським, спокусившись на його гроші, а тепер має мучитися з родовим прокляттям. Та й Вадим навчається у гімназії лише за могоричі, які роздає батько, мріючи про престижну освіту для сина.

Вадим, побачивши Софійку, зблід і щось сховав зі столу. Він сказав, що домашньої не задавали і Софійка швидко пішла. Вже коло дому вона зрозуміла, що забрала фотографію чоловіка з роду Кулаківських, але повертатися назад було лячно.

Урок біології проводили у парку. Софійка слідкувала за Вадимом, який крутився коло озера з Іркою, потім ще й пригостив її морозивом. Він вихвалявся, що має вдосталь грошей.

Після уроку Софійка випадково опинилась на вулиці, де жив хлопчик зі фото Сніжани. Вона почула, як його сварила матір, за те що він ходив до батька-зрадника, який покинув їх і скоро одружиться. Виявилось, що говорили вони про Валентина…

Софійка була розгублена.

Наступного дня вона зустрілася з Сашком, у якого було вже лише одне кошеня – Чорнобілка. Та Софійка не знала чи дозволить мама його залишити, ще й після того як вона загубила намисто.

Удома вона знову наткнулася на фото з бридким чоловіком. Хотіла його підсунути Вадиму у рюкзак, але вирішила подивитися, якого кольору були його очі, й полізла до шафи.

Вона опинилася у салоні фотографа, де стояв Гордій Кулаківський, – чоловік з фото. Він вихвалявся, що весь Вишнопіль буде належити йому. Вишнопіль тоді був невеличким містечком.

Гордій вийшов на вулицю, а Софія за ним – на вулиці була зима. Довго йти вона не могла, бо дуже замерзла, тому повернулася у свій час.

Після цієї подорожі Софійка сильно захворіла і на неї навіть уже не так сердилися через загублені коралі.

До них приходив Валентин, аби мама вмовила тітку Сніжану не відміняти весілля через загублені коралі. Але тітка була невблаганна. До Валентина вийшла хвора Софійка й розповіла свій сон, у якому хлопчик просив тата, який залишив сім’ю, дати йому гроші на цирк, а той відмовив. Валентин зніяковів і швидко пішов.

Увечері тітка Сніжана з мандаринами відвідала хвору племінницю. Потім прийшов Сашко. Він розповів, що якийсь чоловік запропонував йому продати намисто. Мама і тітка відпустили Софійку, адже це був шанс повернути коралі.

Софійка впізнала чоловіка по голосу – це з ним говорив Вадим у парку. Чоловік виклав на стіл коралі Софійки і назвав ціну.

Після цього Софійка відправилась до Вадима, щоб дізнатися, навіщо той вкрав намисто. Хлопець звинуватив у всьому прокляття… Після цього випадку вона вирішила звільнити хлопця своєї мрії від прокляття.

Софійка перенеслася у минуле і побачила Гордія Кулаківського з дворянином Міщенком напідпитку. Міщенко був старостою дворянських зборів, він вихвалявся своїми полями, кіньми. Кулаківський навмисно наливав Міщенку побільше, а потім підсунув якийсь документ для підпису. Кулаківський радів, що провернув аферу і сховав документ у скриню.

Софійка повернулася у свій час до приходу мами та бабусі, яка завітала у гості. Бабуся Ліна розказала про своїх діда та бабу Горпину, які кохали один в одного все життя.

Саме Горпина започаткувала звичай одягати на весілля коралі, які їй дала матір Клава. Горпина з чоловіком ледве пережили голодомор. Цінних речей крім шафи та коралів у сім’ї не було, але їх Горпина забороняла продавати. Щоб вижити вони обміняли свою корову Квітку на пшеницю. Ця історія зацікавила Софійку.

На вихідних Сніжана дошила сукню на весілля, і повісила до шафи.  Софійка повела Сніжану до першої сім’ї Валентина – нареченого тітки. Сніжнані було боляче,  дізнатися про обман.  Потім Софійка з тіткою викупили коралі, які свої зникненням вберегли тітку від одруження. Сніжана віддала намисто племінниці, бо більше заміж не збиралася.

Софійка за допомогою шафи повернулася у минуле. Опинилася вона у центрі Вишнополя, де зібралась юрба схвильованих людей. Тепер дівчина була невидимою, бо на шиї у неї були коралі.

Хтось виголосив, що тепер всі землі, хати, худоба, маєтки дворян вважалися проданими Гордію Кулаківському. За це Міщенко ніби отримав гроші, і поставив підпис на папері. Міщенко кричав, що то обман, а Гордій заявив, що дворяни можуть викупити свої землі у його економа. Поки люди сварилися, Міщенко побіг додому та наказав синам тікати з Вишнополя, щоб врятуватися від розлюченого натовпу.

Вдома до Софійки всі відносилися як до дорослої, адже вона допомогла правду тітці дізнатися і коралі повернула. Вона з Ростиком пішла до Сашка, у  якого взяла Чорнобілку і принесла її додому. Мама протестувала, але згодом все ж дозволила її залишити. 

Софійка переносилася в минуле і слідкувала за Гордієм. Хоч вона і була невидимою, сліпець біля церкви побачив її. Старий чоловік сказав, що в цьому поколінні вона нічого не змінить, Кулаківських люди прокляли, а Міщенка вимолили його родичі. Сліпець сказав, що змінити щось можна буде лише тоді, коли небо зійдеться з землею.

Вночі була гроза, Софійка не дуже боялася, бо тепер біля неї спала Чорнобілка. Раптово кішка зашипіла і Ростик заплакав, а з квартири знизу почулися моторошні звуки – сміх, кашель, якийсь стукіт. Була дванадцята ночі, але не повня. Невже привиди з’являються  й під час грози?

Настав сонячний ранок. Почалися канікули! Дівчина зазирнула у вікно таємничої квартири і побачила на дивані…блакитну стрічку.

Потім Софійка пішла до Сашка і захопила свій старий одяг і взуття для його сестер. Вона поділилася з другом подіями моторошної ночі. Він запропонував, у повню або під час грози пробратися до тієї квартири і вистежити привидів.

Софійка зустрілася з Вадимом, і взяла у нього сімейні фото. Пояснила це тим, що знайомий екстрасенс може допомогти зруйнувати родове прокляття. 

Софійка вирішила відправитися у 1910 – найстаріше фото Кулаківських. На фото був гарний юнак Мішель, чимось схожий на Вадима. Софійка слідкувала за ним, чула як він скаржиться, що спокутує вину свого батька. Мішель обіймає панночку Юзя і просить їхати разом із ним до Вишнополя у його маєток. Юзя погодилася, і скоро вони вже мчали до міста. 

Софійка повернулася додому… Знову читала улюблену казку про Русалоньку. Потім дівчинка знайшла у шафі старі газети, і прочитала, що Гордій Кулаківський дозволив дворянам викупити свої ж землі, а Міщенку – дозволив жити у своєму маєтку безкоштовно. З іншого випуску газети “Губернські відомості” вона дізналася, що Даниїл Міщенков шукає собі молоду вдову.

До Мішеля та Юзі Софійка повернулась, коли вони стояли коло солом’яної хатки Міщенкова. Дівчинка зрозуміла, що Мішель – колишній безвусий син Данила Міщенка. Закохані увійшли в малу хату. Мати  Мішеля скаржилася, що після обману Кулаківського вони тісняться тут, а батько вештається по світу. Панночку вразило побачене, вона чекала, що побачить маєток. За мить з’явився батько Юзі та забрав її. 

Чому ця фотографія була у Кулаківських? Софійка хотіла розібратися у цій складній історії.

Тітка Сніжана з Софією збиралися їхати до Половинчика, навідати бабусю. Бабуся Ліна пригостила доньку та онуку смаженою рибою, яку спіймав дідусь у Відьминому ставку. Софійка з тіткою пішли до ставка, щоб знайти дідуся і зустріли художника, який не звертав на них уваги. Дідусь розповів, що цей художник нежонатий, і вже другий рік поспіль приїжджає сюди з Києва. Називають його Пустельником, бо він ні з ким не спілкується.

Одного вечора Софійка вирішила розпитати бабусю про газети та фотографії зі старої шафі. На одній із них була прапрапрабабця дівчинки – Клава, яка була першою власницею коралів, хоча ніколи їх не одягала.

На другому знімку була сім’я – дідусь Павло з дружиною Горпиною та їх дочка – Ніна з кобилою Мальвою, яку подарувала їм панночка Юзефа. Кобила нікому, крім прабабусі Ніни, не дозволяла її сідлати.

Софійці подобалося у селі. Одного дня вони пішли до ставка купатися. Пустельник був зайнятий картиною, їх ніби не помічав. А на зворотньму шляху Софійка побачила стару, яка щось шепотіла. Софійка вирішила розпитати її, чому цей ставок називається Відьминим.

З’ясувалося, що мати тієї старої була відьмою. Одного разу якась жінка попросила привернути чужого хлопця, а суперницю зжити зі світу. Згубила та відьма невинну душу та хлопця, а та жінка, яка просила, була нещасною все життя. Тому ставок Відьмин. Стара ходила просити прощення до ставка, за гріх матері.

Сніжана з Софійкою вражені повернулися додому.

Дівчина поверулася до батьків, радісно розповідала мамі новини з села. Та коли побачила Ірку  і Вадима разом, її настрій зіпсувався.

Софійка знову відправилася у минуле. Перебираючи світлини Вадима, вона знайшла ту, на якій були зображені хлопець з дівчиною на тому ж самому фоні, що й Гордій Кулаківський колись.

Сказавши чарівне слово “коралі”, дівчина опинилася поруч з Фролом та Франею — дітьми Гордія. Вони були рудими, як батько. З їх розмови, Софійка дізналася, що Франя хоче вже вийти заміж за якогось Корнія. Раптом пролунав постріл – молодший брат повідомив, що Фрол випадково застрелився, коли витягав зі скрині зброю.

Софійка злякалася і довго блукала вулицями, поки не зрозуміла, що їй час додому.

Софійка була вражена і розповіла Вадиму, що Фрол випадково загинув. Але хлопця не цікавило минуле, адже прокляття заважало йому зараз. Софійка вирішила продовжити розслідування і повернулася у минуле, де Франя прийшла до якоїсь жіночки, що готувала зілля для привороту Корнія. Ця відьма порадила Кулаківській, налякати суперницю Клаву біля води.

Франя сховалася за деревом, а Софійка спостерігала, вона хотіла завадити підступному плану. Раптом Софійка побачила свою бабцю Клаву, яку і налякала Франя вискочивши з-за дерева. Клава кинулася у воду, її врятували інші дівчата, але вона все одно рвалася у ставок з переляканими очима…

Софійка з братиком пішла до Сашка. Він подарував їй букет півоній, пригостив шоколадкою, розповідав, що влаштувався на роботу в одну фірму.

Вдома Софійка знову залізла до шафи і опинилася поруч з дідусем Павлом, бабусею Горпиною та їх дочкою Ніною. Софійка побачила як солдат відібрав у них коня Мальву, як засмутилася маленька Ніна. Кобилу мав отримати той солдат який її осідлає, але вона всіх скидала. Кобилу осідлала лише Ніна і забрала додому. 

Увечері до дівчини прийшов Сашко та нагадав, що через кілька днів повня і вони мають пробратися у таємничу квартиру. У кущах вони побачили сусідку бабу Валю. Софійка попередила друга, що її треба остерігатися.

З газети “Губернські відомості” Софійка дізналася, що Міщенкова Михайла заслали до Сибіру, а потім -на фронт. Його майно дісталось Кулаківському. У цей час Франя поїла Корнія приворотним зіллям, і той покинув Клаву.

Потрібно було щось терміново робити. Софійка опинилася у часі, коли Гордій  вже помер – на нього з горища  впав мішок з кукурудзою і вбив. Його молодший син — Яків був дуже жадібним, жалів навіть їжі та води для своєї дружини та сина Васюні. Сам їв у гостях, а вони голодні були вдома. Софійка дізналася, що Франя жила з Корнієм у Половинчику, але дітей у них не було. Змінити тут нічого не можна було і Софійка повернулася додому.

Сніжана з Софійкою знову приїхали у село до бабусі та дідуся. Там Софійка дізналася, що ліс біля села називався Міщенським, бо колись землі Міщенка закінчувались саме тим лісом.

Тітці було нудно у селі, вони з Софійкою пішли до ставка. Сніжана закохалася в художника і хотіла його побачити, але він не звертав на неї уваги, продовжуючи малювати. Від дідуся Софійка дізналася, що Міщенків син змінив своє прізвище, але на яке не згадає.

Софійка приїхала з села раніше, щоб з Сашком пробратися до квартири, хоча й боялася. Вони залізли через вікно і сховалися за диваном.  

Майже о дванадцятій у двері постукали. То був якийсь СемЕнко, він питав, чи зварено їсти. Жіночий голос казав, що є борщик, але треба знайти блакитну стрічку. Семен сказав, що купив дівчині нову стрічку. Дівчина зі стрічкою вбігла до вітальні та, сміючись, дивилась у дзеркало над диваном. У неї були блакитні очі. Потім почався безлад. У кімнату залітали блідо-сині люди, трощили меблі та картини. На світанку все раптово зникло…

Сашко з Софійкою сиділи, обійнявшись, до ранку. Потім втекли з квартири, де на килимі лежала блакитна стрічка.

Батьки просили Софійку наглянути за братом. Разом з ним вона пішли до Сашка, який продавав цвіт липи. Хлопець запропонував нейтралізувати бабу Валю через Фантика, щоб захопити блакитну стрічку. Вони думали, що сусідка причетна до нічних кошмарів. 

Сашко з Софійкою вирішили забрати бакитну стрічку з квартири. Сашко заліз через вікно і забрав стрічку, але в той час у сусідській квартирі була баба Валя, яка вирішила що то привид… Їй стало погано, і Софійка з Сашком допомогли жінці повернутися додому.

Мандруючи у минуле Софійка бачила, як діє прокляття. У Кулаківських були гроші, але вони були нещасні. У одній подорожі вона бачила, як бабусі Клаві старий сліпець дав коралі і сказав, що якщо вона хоче щастя для себе, то нехай вдягає його і носить, а якщо хоче щастя для дітей та онуків — хай подарує їх своїй дочці на весілля. Прабабця Клава пожертвувала своїм щастям заради наступних поколінь.

Прокляття діяло, Софійка не розуміла коли небо зійдеться з землею, та  й допомагати скупим та жадібним людям дівчинці не дуже хотілося.

Наступна подорож Софійки була до Василя Кулаківського та його дружини Олени. У них було двоє дітей: син Іван та немічна дочка Катерина. Батьки не знали, як їй допомогти. До будинку Василя прийшов той старець, який дав Софійці пораду, і попросив хліба. Він порадив Олені наварити величезну кастрюлю борщу та роздати бідним за здоров’я Катерини.

Василь та Олена Кулаківські запросили на обід за здоров’я Катерини бідних та нуждених. Софійка дізналася, що серед гостей був син Михайла Міщенкова, який змінив прізвище на Білий. Чоловік розповів про зізнання батька перед смертю – той разом із гарнізоном напав на маєток Юзефи, у якої була дочка від Бєлого. Однак Юзефа встигла втекти, а будинок і досі там стоїть.

Коли Софійка поїхала до бабусі, то вирішила нарешті познайомися з таємничим художником. Їй сподобалась його картина. Пустельник запросив дівчину разом зі Сніжаною в гості, аби показати інші полотна. Тітка цілий день готувалася до візиту і дуже хвилювалася. У гостях Сніжана висловлювала свої думки щодо намальованого, а Пустельник зачаровано її слухав. На картині у кутку була зображена Сніжана, саме полотно називалося “перша зустріч із Нею”. Софійка пішла додому, щоб не бути зайвою.

Софійка повернулася в минуле та дізналася, що Катерина вже одужує. Але цю радісну новину затьмарила звістка про початок війни…

Щоб відволіктися від думок про війну Софійка роздивлялася інші світлини. Знайшла ту, на якій був зображений син Івана Кулаківського. У минулому вона побачила, як він розлючений вирушив до своєї баби Олени і вимагав віддати йому хату. Олена просить Толю не чіпати погреба, той погоджується та обіцяє завтра привести купців.

Наступного дня Толик привів покупців на хату Олени. Спочатку оглянули будинок, потім подвір’я, а в погріб жінка заборонила заходити, бо він міг завалитися. Олена спустилася туди з онуком. Виявляється у погребі 30 років ховався Васюня… Толик вигнав покупців з двору.

Софійка допомагала батькам з ремонтом та все думала про родину Кулаківських. Їй було цікаво, що трапилося з Катериною. Дівчина взяла її фото і повернулася у минуле, де дізналася, що у Катерини був хлопець Семен, з яким вона хотіла одружитися. Весілля мало бути скромне, бо після смерті брата Івана та його жінки було б негарно святкувати. Толик  був тоді малим і жив з Оленою. Жінка вже тоді забороняла спускатися будь-кому у погреб…

Сніжана з Софійкою та Пустельником, якого звали Сергій, поїхали до Києва. Жив він у вузенькій квартирі, де і ночували тітка з дівчинкою. Сергій пішов до батьків. 

Дівчинці подобався Київ та Сергій, який купував їй та Сніжані морозиво. Улюбленим місцем для неї був двір будинку, у якому жив художник. Блукаючи двором, вона зрозуміла, що тут був той самий чорний хід, через який Мішель виводив Юзефу. Пустельник розповів, що цей дім колись був маєтком панночки, що є легенда, ніби вона у вигляді привида і зараз блукає по дому.

Софійка у дворі познайомилась з маленькою дівчинкою Ірою, яка була донькою Валентина Білого. Сніжану не здивувало, що він покинув і цю сім’ю.

Сергій, Сніжана та Софійка їхали з Києва. Закохані хотіли додати заяву до РАГСУ. І хоч прізвище Сергія було Кавун, тітку це зовсім не хвилювало.

Вдома Софійка залізла до шафи і перенеслася у минуле Катерини, яка жила в домі Семена та його рідні. Софійці цей будинок показався знайомим.

Катруся була доброю та милою, але її не оминуло прокляття. Молодиця варила борщ, співаючи “Іди, іди, дощику! Зварю тобі борщику!”. Софійку лякала ця пісня. Вечеряли тільки свекруха та баба Семена. Катерина чекала чоловіка. Надворі була гроза, але Семен з батьком вже повернулися. Семен купив Катрусі гостинці та… блакитну стрічку, яка пасувала до її синіх очей. Ратом о дванадцятій блискавка вдарила у стару шовковицю, і вбила Катерину та її родичів.

Софійка здогадалася, що на місті цього будинку збудували їх багатоповерхівку.  А цей будинок і був тією моторошною квартирою.

Вона розуміла, що має все виправити, адже це був той час,  коли небо зійшлося з землею. 

Вранці Софійка допомогала прибирати квартиру – в гості мав прийти Сергій та Сніжана. На вулиці вона зустріла бабу Валю з Фунтиком, і дізналася, що колись на місці їх дому хтось дійсно згорів.

Софійка вирішила врятувати Катерину, але їй потрібна була ще одна фотокартка дівчини з синіми очима. За нею Софійка пішла до Вадима. Його бубуся знайшла фото Катерини і попросила дізнатися у екстрасенса, де її чоловік Анатолій.

Дівчинка чула як бабуся казала Вадиму, що Софійка краща за Ірку з червоним волоссям… Це засмутило дівчину, бо вона ризикувала життям  заради Вадима, а він зустрічався з іншою. 

Софійка розповіла Сашку про можливість подорожувати у часі й попросила допомогти врятувати Катерину. Діти взяли пилку, мотузку, Чорнобілку і перенеслися у минуле. Катря з чоловіком пішла до родичів, а Сашко з Софійкою – до хати Семена, щоб спиляти шовковицю.

Сашко із Софійкою прикинулися жебраками і попросилися переночувати у домі Катерини. Семену вони сказали, що знають старця, який у дитинстві допоміг вилікувати Катрю. Тепер їм потрібно буде під час грози сховатися у ямі, інакше може статися біда.

Господарі повірили дітям і пересиділи страшну ніч у ямі. Вони були врятовані!

Сашко та Софія були захоплені пережитими подіями. Діти побачили сліпого старця, який сказав, що вони все зробили правильно. Катерина та Семен дітей не мали, але померли своєю смертю. Софійка запитала чоловіка, чи знялося прокляття з Кулаківських, але старого вже не було.

Наступного дня Софійка і Вадим зустрілися. Щасливий хлопець розповів, що дід Анатолій написав, що скоро повернеться до жінки та онука. А також він згадував у листі, що виховувався він у тітки Катерини. Отже, прокляття знялося. Софійка чекала романтичного вчинку від хлопця, а той запросив її у кафешку… Дівчина пішла додому.

Вдома Софійка знайшла записку від Сашка – він запрошував її у парк.  Дівчина не хотіла зустріти там Вадима чи Ірку, які могли б посміятися з її супутника, тому вирішила піти в парк з Чорнобілкою.

До квартири знизу раптово повернулися господарі. Софійка повертаючись з парку побачила, що її чекає Сашко з букетом польових квітів, тому вирішила  зайти з іншого входу.

Вранці її збудив дзвінок Вадима, той був щасливий – до нього повернулися батьки.

Софійка сіла у шафі, дивилася фото. І раптом…Вона доросла, приїхала з Києва до рідного міста, допомагає з математикою Ростику та сину Сніжани. Потім йде в  ресторан, схожий на казковий морський світ з «Русалоньки». Вона побачила себе такою, якою хотіла стати. Вадим запросив її за свій столик, гроші у нього є і він хоче вразити її ще й мерседесом, але Софійці все одно. До того ж, вона чує, що він разом з Іркою Завадчук, яка з ним через гроші.

На виході з ресторану вона бачить Сашка – це він власник закладу. Він подарував їй квіти, і зробив пропозицію руки та серця…

Софійка вдарилася об дверці шафи і повернулася у свій час. Це було майбутнє? 

Вранці знову телефонував Вадим, розповів, що приїздить його дядько, а бабуся запрошує її на на вечерю, але Софійка відмовилась.

Сашко покликав Софійку… Він стояв під її балконом, бо сьогодні була повня. Та вночі було тихо, і нічого містичного не відбувалося. 

Все добре. Фінал цієї казки — щасливий.

“Русалонька із 7-В” аудіокнига (скорочено)