В цій статті розглянемо яка характеристика комахоїдних тварин.
Ряд Комахоїдні
Комахоїдні – це ряд примітивних плацентарних ссавців типу хордові.
Родини комахоїдних: кротові, єжакові, щілинозубі, пригунчикові, златокротові, тенрекові, землерийкові. Загони, в свою чергу, діляться на понад 60 пологів, що включають понад 300 видів.
Розмір комахоїдних ссавців – дрібні і середні.
Покриви тіла комахоїдних – землерийок, кротів служить коротка щільна шерсть, тенрек – щетина, їжаків – голки. У шкірі тварин є особливі шкірні залози, у деяких видів вони виділяють секреті з сильним запахом.
Забарвлення шерсті комахоїдних різноманітне – від сірого до чорного кольору, іноді плямисте.
Голова комахоїдних подовженої форми, часто є рухливий хоботок із довгими чутливими волосинами.
Очі та вуха цих тварин невеликих розмірів і практично непомітні. У них дуже добре розвинений нюх і дотик. Зуби у всіх тварин цієї групи диференційовані слабо.
Кінцівки комахоїдних стопоходячі, на кожній є по п’ять пальців з кігтями. Хвіст може бути майже непомітний, як у їжака, або дорівнювати по довжині величині тіла, як у хохулі.
Комахоїдні – полігамні тварини. Розмножуються комахоїдні 2-3 рази в рік, в посліді може бути від одного до двадцяти дитинчат. Народжуються малята сліпими, голими і безпорадними, але вони швидко розвиваються і ведуть самостійне життя.
Представники ряду пристосувалися до наземного, підземного та напівводного способу життя.
Значення комахоїдних полягає в тому, що вони є членами різноманітних природних біоценозів. Для людини деякі види комахоїдних служать об’єктами хутрового промислу (кроти, хохулі). Комахоїдні поїдають членистоногих – шкідників сільського і лісового господарства. Але самі можуть бути небезпечні для людей, так як деякі з них – проміжні господарі кліщів – переносників серйозних захворювань. Рідкісні види комахоїдних, такі як хохуля, щелезуб, занесені до Червоної книги і знаходяться під охороною.
Представники комахоїдних – їжак, землерийка, кріт, хохуля.
Землерийки подібні до мишей. Найпоширеніша бурозубка звичайна. Її невелике тіло, завдовжки 7— 10см, вкрите темно-бурим хутром. Бурозубка найчастіше живе в лісах і на луках, але може жити і в степах, і в тундрі.
Тіло крота пристосоване до життя в норах і риття: воно мускулисте, циліндричної форми, без вушних раковин на голові, шия майже непомітна. Кріт риє землю сильними передніми кінцівками — вони короткі, але з широкою кистю та міцними кігтями. Такою лапою, наче лопатою, кріт розпушує землю і відкидає її назад. Він живе постійно в темряві, тому очі в нього недорозвинені, завбільшки з макове зернятко. Тварина шукає їжу за допомогою добре розвинених нюху й дотику.
Їжак звичайний живиться безхребетними, переважно личинками комах. Коли настає зима й не вистачає їжі, їжак ховається в заздалегідь приготовлене лігво і впадає в глибоку сплячку. Температура його тіла знижується, дихання стає нечастим, серце працює повільно й слабко — весь організм тварини перебуває в глибокому заціпенінні, аж поки не настане тепла пора року.
