«Сад Гетсиманський» сюжет
«Сад Гетсиманський» — роман Івана Багряного, написаний у 1948–1950 роки. За біблійною легендою, Гетсиманський сад — місце передсмертних мук, молитов Ісуса Христа.
У романі «Сад Гетсиманський» письменник кидає людину у вогненну пащу диявола, «обираючи» для цього нелюдського іспиту на людяність молодого хлопця Андрія Чумака, розповідає про чотирьох синів Якова Чумака, який ніби «супроводжує» і духовно підтримує свого наймолодшого сина лабіринтами внутрішньої в’язниці НКВС, де він з чиєїсь підлої намови мусить пройти всі кола пекла: тортури, нічні допити, образи, знущання, провокації… І.Багряний показує нам, що в той час «червоного дракона» людей вважали за худобу, бидло, шматок ганчірки. Над ними знущалися, мордували, змушували зізнаватись в тому, чого не скоювали, його просто можна назвати «політичним та духовним терором» проти простих, мирних людей.
За час перебування у в’язниці НКВС Андрій Чумака допитували :
1) слідчий Сергеев. Чумак його розколов, бо Сергеев погано спав, ймовірно уві сні його мучили сцени побиття арештантів і методи їх допитів.
2) слідчий Донець. Був найтяжчим слідчим і Чумак ледь не розколовся. Для того, щоб протриматись Чумакові довелось «завербувати» Донця. Випадково Андрій у в’язниці зустрів знайомого Донця і дізнався багато інформації про свого слідчого. «Завербувати» — тобто Андрій зізнався, що вони із Донцем разом колись були десидентами і коли випала нагода в деталях описав Фрею про Донця. За що слідчого теж ув’язнили.
Фінал твору оптимістичний.
