Сергій Боткін коротка біографія викладена в цій статті.
Сергій Боткін біографія скорочено
Сергій Петрович Боткін — російський лікар-терапевт, громадський діяч.
Народився 5 (17) вересня 1832 року в Москві в родині купців.
Він був 11-ою дитиною в сім’ї, народився від другого шлюбу батька і виховувався під наглядом і впливом свого брата Василя. Уже в ранньому віці він відрізнявся видатними здібностями і допитливістю.
До 15-річного віку Боткін виховувався вдома, в 1847 році вступив до приватного пансіону Еннесі, де був одним з найкращих учнів.
У серпні 1850 року Боткін став студентом медичного факультету Московського університету, який закінчив у 1855 році. Боткін єдиний зі свого курсу здав іспит не на звання лікаря, а на ступінь доктора.
Після закінчення університету він разом з санітарним загоном хірурга Миколи Пирогова брав участь у Кримській кампанії, виконуючи обов’язки ординатора Сімферопольського військового госпіталю. Робота в військовому госпіталі дала лікарю необхідні практичні навички.
У грудні 1855 року Боткін повернувся в Москву і потім відправився за кордон, щоб доповнити свою освіту.
У 1856-1860 роках Сергій Боткін відвідав Німеччину, Австрію, Швейцарію, Англію і Францію. Під час відрядження у Відні Боткін одружився з дочкою московського чиновника Анастасії Криловій.
У 1860 році Боткін переїхав до Петербурга, де при Медико-хірургічної академії захистив докторську дисертацію “Про всмоктування жиру в кишках”.
У 1861 році він був обраний професором кафедри академічної терапевтичної клініки.
У 1860-1861 роках Боткін першим в Росії створив при своїй клініці експериментальну лабораторію, де проводив фізичні і хімічні аналізи і досліджував фізіологічну і фармакологічну дія лікарських речовин. Він вивчав також питання фізіології і патології організму, штучно відтворював на тваринах різні патологічні процеси (аневризму аорти, нефрит, трофічні розлади шкіри) з метою розкрити їх закономірності. Дослідження, проведені в лабораторії Боткіна, поклали початок експериментальній фармакології, терапії і патології в російській медицині.
У 1861 році Сергій Боткін відкрив при своїй клініці першу в історії клінічного лікування хворих безкоштовну амбулаторію.
У 1862 році він піддався обшуку і допиту в зв’язку з відвідуванням ним в Лондоні Олександра Герцена.
З 1870 році Боткін працював на посаді почесного лейб-медика. У 1871 році йому було доручено лікування государині Марії Олександрівни.
У 1872 році Боткін отримав звання академіка.
У тому ж році в Петербурзі за його участю були відкриті жіночі лікарські курси – перша в світі вища медична школа для жінок.
У 1875 році одружився вдруге на Катерині Мордвиновій, після смерті першої дружини.
У 1877 році під час російсько-турецької війни Боткін близько семи місяців провів на балканському фронті, де супроводжував імператора Олександра II. Будучи лейб-медиком Олександра II, він домігся профілактичної хінізації військ, боровся за покращення харчування солдат, робив обходи госпіталів, давав консультації.
У 1878 році був обраний головою Товариства російських лікарів в пам’ять Миколи Івановича Пирогова і залишався на цій посаді до кінця життя. Він домігся побудови суспільством безкоштовної лікарні, яка була відкрита в 1880 році (Олександрівська барачна лікарня, нині лікарня ім. С. П. Боткіна). Ініціатива Боткіна була підхоплена, і в інших великих містах Росії стали споруджуватися на засоби медичних товариств безкоштовні лікарні.
З 1881 року Боткін, будучи гласним Петербурзької міської думи і заступником голови думської комісії громадського здоров’я, поклав початок організації санітарної справи в Петербурзі, ввів інститут санітарних лікарів, поклав початок безкоштовної допомоги на дому, організував інститут “думських” лікарів, створив інститут шкільно-санітарних лікарів, Раду головних лікарів петербурзьких лікарень.
Боткін був головою урядової комісії з розробки заходів щодо поліпшення санітарного стану країни і зниження смертності в Росії (1886).
Боткін став основоположником наукової клінічної медицини.
У своїх поглядах Боткін виходив з розуміння організму як цілого, що знаходиться в нерозривній єдності і зв’язку з навколишнім середовищем. Боткін створив новий напрямок в медицині, охарактеризований Іваном Павловим як напрямок нервизма. Боткіну належить велика кількість видатних відкриттів в області медицини. Він першим висловив думку про специфічність будови білка в різних органах; першим (1883) вказав, що катаральна жовтяниця відноситься до інфекційних захворювань (в даний час хвороба ця іменується “хворобою Боткіна”), розробив діагностику і клініку опущеної і “блукаючої” нирки.
Боткін видавав “Архів клініки внутрішніх хвороб професора С. П. Боткіна” (1869-1889) і “Щотижневу клінічну газету” (1881-1889), перейменовану з 1890 року в “Лікарняну газету Боткіна”. У цих виданнях друкувалися наукові праці його учнів, серед яких були Іван Павлов, Олексій Полотебнов, В’ячеслав Манассеін і багато інших видатних російських лікарів та вчених.
Боткін помер від хвороби серця 12 (24) грудня 1889 року в Ментоні (Франція) і був похований в Санкт-Петербурзі.
