Шекспір Сонет 130 аналіз (паспорт твору)

Сонет 130 Шекспіра аналіз – тема, ідея, характеристика та художні засоби допоможуть підготувати літературний паспорт твору.

Вільям Шекспір Сонет 130 аналіз

Автор: Вільям Шекспір

Жанр: Сонет

Літературний рід: лірика

Вид лірики: інтимна

Тема: Опис зовнішності коханої жінки без прикрас та ідеалізації.

Ідея: Уславлення справжньої, живої краси. Автор стверджує, що земна жінка з її недоліками набагато дорожча за вигаданих «богинь», яких оспівують поети-сучасники.

Головна думка: Справжнє кохання не потребує фальшивих порівнянь. Любити треба реальну людину, а не ідеальний образ.

Віршовий розмір: п’ятистопний ямб;

Художні засоби:

• порівняння: «мов з дроту чорного коса», «корал ніжніший за її уста»
• епітети: «чорний дріт», «дикі трави», «пустими похвалами», «земні кроки».
• метафора: «мов з дроту чорного коса густа»

Сонет № 130 присвячений смаглявій коханій ліричного героя, а її поетичний портрет — центральною темою.  Утім, пошуки імені коханої В. Шекспіра — марна справа, оскільки митець писав не про якусь реальну жінку, а створював сам образ кохання, що пережив століття. Не так вже й важливо, кому насправді поет присвячував свої сонети, головне, що він розкрив усе багатство й розмаїття проявів кохання, невмирущість цього почуття в часі.

Весь вірш побудований на порівнянні коханої з тим ідеалом, який раніше описувався у сонетах: очі як зорі, вуста як корали; шкіра біла, мов сніг; щоки як троянда; тіло пахне, мов фіалка. Автор упевнено і навіть з викликом описує усю невідповідність коханої загальноприйнятим канонам краси і робить висновок про те, що він щирий у своєму вірші та ставленні до жінки, на відміну від тих поетів, які перебільшували принади своїх дам.

У сонеті В. Шекспіра оспівується природна краса земної жінки, вона не ідеалізується, як у сонетах Ф. Петрарки. Шекспір майстерно добирає слова на честь жінки, у тому числі вдається до порівняння задля увиразнення її рідкісної, виняткової краси («rare»), в українському перекладі «найкраща з-поміж всіх»).

В українському перекладі виникають нові образи, близькі українському фольклору. Так, лірична героїня в перекладі твору «дише так вона, як дишуть люди», а «не конвалії між диких трав». В оригіналі твору подих порівнюється з витонченими парфумами («And in some perfumes is there more delight/ Than in the breath that from my mistress reeks»).

В. Шекспір. Сонет 130 слухати українською аудіо