Сонет 130 читати – Вільям Шекспір

Сонет Шекспіра 130 читати українською, англійською мовами та слухати аудіо варто, щоб зрозуміти, яка головна думка вірша та його характеристика.

Сонет 130 слухати українською (аудіо). Вільям Шекспір

Аналіз сонета 130 Шекспіра допоможе у підготовці до уроку.

Сонет 130 читати. Вільям Шекспір

Сонет 130 Шекспіра українською мовою у перекладі Д. Паламарчука, російською та англійською мовами.

СОНЕТ № 130 українською (переклад Паламарчука)

Її очей до сонця не рівняли,
Корал ніжнійший за її уста,
Не білосніжні пліч овали,
Мов з дроту чорного коса густа.
Троянд багато зустрічав я всюди,
Та на її обличчі не стрічав,
І дише так вона, як дишуть люди,
А не конвалії між диких трав.
І голосу її рівнять не треба
До музики, милішої мені,
Не знаю про ходу богинь із неба,
А кроки милої — цілком земні.
І все ж вона — найкраща поміж тими,
Що славлені похвалами пустими.

Переклад Д. Паламарчука

СОНЕТ № 130 англійською (оригінал)

My mistress’ eyes are nothing like the sun;
Coral is far more red than her lips’ red;
If snow be white; why then her breasts are dun;
If hairs be wires, black wires grow on her head.
I have seen roses damasked, red and white,
But no such roses see I in her cheeks,
And in some perfumes is there more delight
Than in the breath that from my mistress reeks.
I love to hear her speak, yet well I know
That music hath a far more pleasing sound;
I grant I never saw a goddess go –
My mistress when she walks treads on the ground.
And yet, by heaven, I think my love as rare
As any she belied with false compare.

Шекспір СОНЕТ № 130 характеристика

Особливості твору:

• автор заперечує традиційні перебільшені порівняння краси жінки з природними явищами;
• образ коханої є реалістичним, а не ідеалізованим;
• фінал утверджує силу справжнього почуття.

У своєму «Сонеті № 130» Вільям Шекспір показує незвичайне ставлення до коханої жінки. На відміну від багатьох поетів, які порівнювали своїх обраниць із сонцем, трояндами чи богинями, автор відмовляється від перебільшень. Він чесно говорить, що очі його коханої не схожі на сонце, її губи не такі яскраві, як корали, а голос не кращий за музику.

На перший погляд може здатися, що поет критикує свою кохану. Насправді ж він прагне показати справжню красу людини. Шекспір переконаний, що любов не потребує неправдивих компліментів. Кохана для нього дорога не тому, що нагадує богиню, а тому, що є неповторною людиною.

Особливо важливими є останні рядки сонета. У них автор стверджує, що його кохана не гірша за тих жінок, яких звеличують порожніми похвалами. Цими словами поет підкреслює цінність щирих почуттів і правдивості.

Мені сподобався цей твір, тому що він навчає цінувати людей такими, якими вони є. Сонет доводить, що справжнє кохання ґрунтується не на зовнішній досконалості, а на щирості, повазі та глибоких почуттях.