Знання про внутрішні, невідчутні властивості та ознаки предметів дійсності людина одержує за допомогою мислення. В цій статті розглянемо поняття про мислення та види та форми мислення.
Що таке мислення та його види
Мислення – це одна з найголовніших функцій мозку, яка дає людині змогу за допомогою слів та образів (символів) уявити та виразити своє відношення до реально ісеуючих і уявних предметів, явищ навколишнього середовища, оцінити стан свого організму.
Функції мислення – розкриття внутрішньої, безпосередньо не даної у відчуттях та сприйманнях, сутності об’єктів та явищ дійсності.
Перехід від фактів існування предметів, які нам даються в результаті відчуттів та сприймань, до розкриття їхньої суті, узагальнювальних висновків відбувається за допомогою ряду розумових дій.
Розумові дії – це дії з предметами, відображеними в образах, уявленнях і поняттях про них.
В розумових діях ми можемо виокремити їх головні складові елементи або процеси – розумові операції, які є також механізмами мислення. Такими є порівняння, аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, класифікація, систематизація.
Суть мислення полягає у виконанні розумових операцій.
Матеріальна основа мислення – мова, яка є знаряддям і способом існування думки. Цим людське мислення якісно відрізняється від тваринного.
Форми мислення
1) Поняття – це форма мислення, за допомогою якої пізнається сутність предметів та явищ дійсності в їх істотних зв’язках і відношеннях, узагальнюються їх істотні ознаки.
Поняття існує у вигляді слова, позначається ним.
Поняття поділяються на:
– одиничні та загальні (“країна”, “місто”, “письменник” – одиничні, “елемент”, “зброя” – загальні поняття);
– конкретні та абстрактні. В абстрактних поняттях відображаються істотні ознаки та властивості відокремлено від самих об’єктів (“вага”, “мужність”, “добро” тощо);
– родові (“меблі”, “рослини”) та видові (“стіл”, “дерево”).
2) Судження – це форма мислення, яка містить ствердження або заперечення будь-якого положення відносно предметів, явищ або їх властивостей.
Судження бувють ствердними та заперечними; загальними та одиничними.
3) Умовивід – така форма мислення, в якій з одного або кількох суджень виводиться нове
Види умовиводів:
– індуктивні (спосіб міркування від окремих суджень до загального, встановлення загальних законів і правил на основі вивчення окремих фактів і явищ);
– дедуктивні (це спосіб міркування від загального судження до окремого, пізнання окремих фактів, явищ на основі знання загальних законів і правил).
Види мислення
1) Види мислення залежно від змісту задачі
- Наочно-дійове мислення в розвиненому виді властиве й дорослій людині. Особливо воно притаманне людям таких професій, які за змістом потребують практичного аналізу, різноманітного комбінування, наприклад, шахістам, конструкторам, винахідникам.
- Наочно-образне мислення в розвинутих формах притаманне людям тих професій, які пов’язані з яскравим уявленням тих чи інших предметів або явищ (письменники, музиканти, актори).
- Словесно-логічне (абстрактне) мислення дає можливість встановлювати загальні закономірності природи та суспільства, на рівні найвищих узагальнень розв’язувати розумові завдання, будувати наукові теорії та гіпотези.
Зазначені види мислення розглядаються як етапи розвитку мислення у філогенезі та онтогенезі, а також виявляються і перебувають у певному співвідношенні. У розвинутих формах вони можуть виявлятись як індивідуальні особливості мислення людей, зумовлені характером їхньої діяльності, професійними чинниками та іншими причинами.
2) Види мислення залежно від характеру задач, які розв’язує людина:
- Теоретичне мислення – це пізнання законів, правил. Продуктами теоретичного мислення є, наприклад, відкриття періодичної системи Менделєєва.
- Практичне мислення – основним завданням є фізичне перетворення дійсності.
3) Види мислення за ступенем новизни й оригінальності
- Репродуктивне мислення;
- Продуктивне мислення (творче).
Значення мислення
Значення мислення в житті людини полягає в тому, що воно дає можливість наукового пізнання світу, передбачення і прогнозування розвитку подій, практичного оволодіння закономірностями об’єктивної дійсності. Мислення є підвалиною свідомої діяльності особистості. Рівень розвитку мислення визначає, якою мірою людина здатна орієнтуватися в оточуючому світі, як вона панує над обставинами і над собою.
