“Собака Баскервілів” короткий зміст

“Собака Баскервілів” скорочено читати українською варто, щоб згадати історію розслідування загадкової смерті сера Чарльза Баскервіля.

“Собака Баскервілів” короткий зміст

Події твору відбуваються у вересні-жовтні 1889 року в Англії, у старовинному маєтку Баскервілей.

Знаменитий детектив Шерлок Холмс і його друг помічник доктор Ватсон розглядають тростину, забуту в квартирі на Бекер-стріт відвідувачем, що приходив у їх відсутність. Невдовзі з’являється господар тростини, лікар Джеймс Мортімер, молодий високий чоловік з близько посадженими сірими очима і довгим носом. Мортімер читає Холмсу і Ватсону старовинний манускрипт – легенду про страшне прокляття роду Баскервілів, – довірений йому пацієнтом та  другом сером Чарльзом Баскервілем, який нещодавно раптово помер. Владний і розумний, аж ніяк не схильний до фантазій, сер Чарльз серйозно ставився до цієї легенди і був готовий до того кінця, який підготувала йому доля.

У давні часи один з предків Чарльза Баскервіля, власник маєтку Гуго, відрізнявся неприборканою і жорстокою вдачею. Закохавшись у дочку одного фермера, Гуго викрав її. Замкнувши дівчину у верхніх покоях, Гуго з приятелями сів бенкетувати. Нещасна зважилася на відчайдушний вчинок: вона спустилася з вікна замку по плющу і побігла через болота додому. Гуго кинувся за нею в погоню, пустивши по сліду собак, його товариші – за ним. На широкій галявині серед боліт вони побачили тіло втікачки, яка померла від страху. Поряд лежав труп Гуго, а над ним стояло мерзенне чудовисько, схоже на собаку, але набагато більше. Чудовисько мучило горло Гуго Баскервиля і блискало палаючими очима. І, хоча автор переказу сподівався, що провидіння не буде карати невинних, він все ж попереджав своїх нащадків не «виходити на болота вночі, коли сили зла панують безроздільно». dovidka.biz.ua

Джеймс Мортімер розповідає, що сера Чарльза знайшли мертвим в тисовій алеї, неподалік від хвіртки, що веде на болота. А поруч лікар помітив свіжі та чіткі сліди … величезної собаки. Мортімер просить поради Холмса, так як з Америки приїжджає спадкоємець маєтку, сер Генрі Баскервіль. На наступний день після приїзду Генрі Баскервіль у супроводі Мортімера відвідує Холмса.

Пригоди сера Генрі почалися відразу ж після приїзду: по-перше, у нього в готелі пропав черевик, а по-друге, він отримав анонімне послання з попередженням «триматися якомога далі від торф’яних боліт». Проте він повний рішучості їхати в Баськервіль-хол, і Холмс відправляє з ним доктора Ватсона. Сам же Холмс залишається у справах в Лондоні.

У Баскервіль-холі спадкоємця зустріли подружжя Беррімор, чиї «батьки протягом кількох поколінь жили в Баскервіль-холі» як обслуговуючий персонал. Дворецький зізнався, що смерть господаря справила сильне враження і вони з дружиною хотіли б отримати розрахунок.

Доктор Ватсон шле Холмсу докладні звіти про життя в маєтку і намагається не залишати сера Генрі одного, що досить скоро стає важко, оскільки Баськервіль закохується в міс Степлтон, що живе неподалік.

Міс Степлтон живе в будинку на болотах з братом-ентомологом і двома слугами, і брат ревниво оберігає її від залицянь сера Генрі. Влаштувавши з цього приводу скандал, Степлтон потім приходить в Баськервіль-хол з вибаченнями і обіцяє не перешкоджати любові сера Генрі і своєї сестри, якщо протягом найближчих трьох місяців той згоден задовольнятися її дружбою.

Вночі в замку Ватсон чує жіночі ридання, а вранці виявляє дружину дворецького Беррімора заплаканою. Самого ж Беррімора йому і серу Генрі вдається зловити на тому, що той вночі подає свічкою знаки у вікно, і з боліт йому відповідають тим же. Виявляється, на болотах ховається втікач-каторжник – це молодший брат дружини Беррімора, який для неї так і залишився лише бешкетним хлопчиком. Днями він повинен виїхати в Південну Америку.

Сер Генрі обіцяє не видавати Беррімора і навіть дарує йому щось з одягу. Як би в подяку Беррімор розповідає, що в каміні уцілів шматочок напівзгорілого листа до сера Чарльза з проханням бути «біля хвіртки о десятій годині вечора». Лист був підписаний «Л. Л. ». По сусідству, в Кумб-Треси, живе пані з такими ініціалами – Лаура Лайонс. До неї Ватсон і відправляється на наступний день. Лаура Лайонс зізнається, що хотіла просити у сера Чарльза грошей на розлучення з чоловіком, але в останній момент отримала допомогу «з інших рук». Вона збиралася пояснити все серу Чарльзу на наступний день, але дізналася з газет про його смерть.

На зворотному шляху Ватсон вирішує зайти на болота: ще раніше він помітив там якусь людину (не каторжника). Крадькома, він підходить до передбачуваного житла незнайомця. На свій подив, він знаходить в порожній хатині надряпану олівцем записку: «Доктор Ватсон виїхав до Кумб-Треси». Ватсон вирішує дочекатися мешканця хатини. Нарешті він чує поруч кроки і зводить курок револьвера. Раптом лунає знайомий голос: «Сьогодні такий чудовий вечір, дорогий Ватсон. Навіщо сидіти в задусі? На повітрі набагато приємніше».

Ледве встигають друзі обмінятися інформацією (Холмс знає, що жінка, яку Степлтон видає за свою сестру, – його дружина, більше того він упевнений, що саме Степлтон його супротивник), як чують страшний крик. Крик повторюється, Холмс і Ватсон кидаються на допомогу і бачать тіло … каторжника-втікача, одягненого в костюм сера Генрі. З’являється Степлтон. За одягом він теж приймає загиблого за сера Генрі, потім величезним зусиллям волі приховує своє розчарування.

На наступний день сер Генрі на самоті вирушає в гості до Степлтона, а Холмс, Ватсон і детектив Лестрейд, який прибув з Лондона, зачаївшись, чекають на болотах неподалік від будинку. Плани Холмса ледь не збиває туман. Сер Генрі йде від Степлтона і прямує додому. Степлтон пускає по його слідах собаку: величезну, чорну, з палаючою пащею і очима (вони були змащені фосфором, що світився в темряві).

Холмс встигає застрелити собаку, хоча сер Генрі все ж пережив нервове потрясіння. Можливо, ще більше потрясіння для нього – звістка про те, що його кохана жінка – дружина Степлтона. Холмс знаходить її зв’язаною в дальній кімнаті – вона збунтувалася і відмовилася допомагати чоловікові в полюванні на сера Генрі. Вона ж проводжає детектива з помічником в глиб трясовини, де Степлтон ховав собаку, але ніяких його слідів знайти не вдається. Очевидно, болото поглинуло лиходія, який хотів заволодіти спадщиною Баскервілей.

Після цих подій сер Генрі з доктором Мортімером відправляються в кругосвітню подорож, а перед відплиттям відвідують Холмса. Після їх відходу Холмс розповідає Ватсону подробиці цієї справи: Степлтон – нащадок однієї з гілок Баскервілів (Холмс здогадався про це по схожості його з портретом безбожника Гуго), не раз був помічений у шахрайстві, але йому вдавалося уникати правосуддя. Це він був людиною, що запропонувала Лаурі Лайонс спочатку написати серу Чарльзу, а потім змусив її відмовитися від побачення. І вона, і дружина Степлтон були цілком в його владі. Але у вирішальну хвилину дружина Степлтона перестала коритися йому.

Закінчивши розповідь, Холмс запрошує Ватсона поїхати в оперу – на «Гугенотів».