Новела “Новина” характеристика героїв твору Стефаника допоможе розкрити їх образи, риси характеру.
“Новина” характеристика героїв
Головні герої твору “Новина” Василя Стефаника:
1. Гриць Летючий – батько, який після смерті дружини не може впоратися з труднощами, бідністю. Ім’я та місце проживання прототипа головного героя новели “Новина” – Михайло із села Трійця
2. Гандзуня – старша донька Гриця. На її очах батько втопив її меншу сестричку. Шокована дівчинка, мов заведена, повторює декілька разів одне й те саме: «Дєдику, не топіт мене, не топіт, не топіт». Батько відпускає старшу доньку, але перед цим дає їй поради, як їй треба вертатися назад до села, як жити далі. Щоб не напали на дочку собаки, дає їй бучок. Гандзуня все ще не може отямитися, слухає батька мовчки, мовчки з ним і прощається.
3. Доцька – молодша донька Гриця. Від безвиході батько втопив її.
Образ Гриця Летючого
Гриць Летючий є головним героєм невели “Новина”. Він втратив дружину і залишився один із двома маленькими доньками. Його становище дуже важке – він не може забезпечити своїх дітей навіть їжею, а в селі йому ніхто не хоче допомогти. Він мучиться від своєї неспроможності дати дітям нормальне життя, і це доводить його до краю.
Чоловік у відчаї вирішує втопити своїх дітей, які нагадують йому мерців, аби позбавити їх від страждань, а себе – від нестерпного тягаря.
Твір Василя Стефаника показує трагічність людського життя в умовах соціальної несправедливості та бідності, а також глибокий психологічний стан героя, який не зміг витримати тиску обставин.
Отож, кожен з нас зробить висновок про те, Гриць Летючий злочинець чи жертва?
Цитатна характеристика героїв
“Мучився Гриць цілі два роки сам із дрібними дітьми. Ніхто за нього не знав, як він жиє, що діє, хіба найближчі сусіди. Оповідали вони, що Гриць цілу зиму майже не палив у хаті, а зимував разом із дівчатами на печі.”
“Почорнів, і очі запали всередину так, що майже не дивилися на світ, лиш на той камінь, що давив груди”
“Скажу панам, що не було ніякої ради: ані їсти що, ані в хаті затопити, ані віпрати, ані голову змити, ані ніц! Я си кари приймаю, бо-м завинив, та й на шибеницу!”
“— Гандзю, Гандзю, а на тобі бучок, бо як ті пес надибає, та й роздере, а з бучком май безпечніше.”
“…а вони, як щенята коло голої кістки, коло того хліба заходилися.”
“Бог знає, як ті дрібонькі кісточки держалися вкупі? Лише четверо чорних очей, що були живі і що мали вагу. Здавалося, що ті очі важили би так, як олово, а решта тіла, якби не очі, то полетіла би з вітром, як пір’я. Та й тепер, як вони їли сухий хліб, то здавалося, що кістки в лиці потріскають.”
