Іван Кочерга “Свіччине весілля” читати скорочено варто, щоб згадати сюжет драматичної поеми на п’ять дій.
“Свіччине весілля” дуже скорочено
Київ 1506 року був під владою литовських феодалів. Умов для людського існування не було: навіть світло вночі заборонялось палити міщанам. Лише в княжому палаці могло бути світло.
Меланку, яка запалила світло біля помираючої матері, забрали до рук Воєводи.
У неї був наречений – ремісник та зброяр Іван Свічка. Він вирішив піти до Воєводи, щоб врятувати світло для людей. Його саме запросили відремонтувати годинник. За допомогою Гільди – дружини Воєводи, він викрадає грамоту, що дозволяє світити світло.
Кияни святкують перемогу та засвічують свічки. Під час весілля Меланки та Івана з’являється охорона, щоб заарештувати жениха за викрадення грамоти. Йому грозить смертна кара, тим паче сам каштелян Ольшанський поклав оком на Меланку. Поки Свічка розмовляв з Воєводою, Меланка прорвалась до замку, щоб врятувати коханого. Той поставив дівчині умову: пронести через весь Київ запалену свічку.
Прийнялась дівчина нести свічку. Але вітер та дощ її загасили. На допомогу прийшла Гільда, яка запалила свічку Меланки і та пішла далі. Ну шляху став Ольшанський, який запропонував їй віддати свою честь за життя Івана.
Кияни піднімають повстання та визволяють Івана, підпаливши замок. Але там була Меланка, котру замкнув Ольшанський через її неприступність. Непритомну дівчину винесли з замку, але вона померла на руках свого Івана. Смерть коханої надихнула Свічку на нову боротьбу.
“Свіччине весілля” скорочено
Дія 1
Київ. 1506 рік. Біля Кожум’яцької брами, що біля замкової дороги на Подольє. Дівчата з кравцем Коляндрою вирішують заспівати «Пісню про свічку». До них підходить міський писар Козеліус і нагадує про заборону «світити свічку» і співати пісень про неї. Козеліус каже, що не записуватиме їхні імена «у книжку», якщо Меланка його поцілує. Дівчина відмовляє. Меланка хвилюється, бо її мати захворіла. Вона має погане передчуття.
З Кожум’яцької брами виходять цеховики. Вони обурені, бо з них вимагають багато праці, а навіть світло не можна засвітити. Ночами ходять спеціальні люди, що перевіряють, чи не горить де каганець. Якщо знайдуть у когось, то змушують заплатити величезний штраф.
З полювання повертається Воєвода з князем Ольшанським та ще кількома лицарями. Він бачить на Подольї свою дружину, яка пішла поспілкуватися із земляками простими робітниками. Воєводі це не подобається.
В цей час князь Ольшанський помічає красиву дівчину — Меланку, і просить Козеліуса його з нею познайомити. Він хоче зробити її своєю.
З’являється зброяр Іван Свічка, підходить до своєї коханої Меланки. Цехівники розмовляють з ним про заборону світла, згадують, що князь прислав грамоту Воєводі, яка дозволяє «палити світло». Місто вже сім років не знає вечорниць та гулянок. Разом люди вирішують добитися відібраних у них прав.
Меланка просить Івана, на наражати себе на небезпеку. Та Свічка хоче справедливості. Вони прощаються.
Зустріч Меланки і Ольшанського, під час якої дівчина йому відмовляє. Князь обіцяє, що пригадає їй це.
Тієї ж ночі помирає хвора мати Меланки, і дівчина запалює світло в домі. Приходять вартові і забирають дівчину в замок. Свічка, а за ним всі цеховики, біжить рятувати Меланку.
Дія 2
Дія відбувається у замку. Воєвода питає, чи знайшли майстра, який полагодить на вежі годинники. Ловчий Януліус відповідає, що таким майстром є Свічка. Потім у залу входить купець, що несе князю й усім присутнім подарунки.
Ввечері відбувається бенкет. Всі танцюють, лише дружина Воєводи Гільда сумна. Вона не може примиритися із тим, як мучиться простий народу Києві. Воєвода злиться на неї і вирішує посадити її на рік до кляштора. Після цього він просить Козеліуса написати листа до князя щодо цехівників «з приводу отих безглуздих домагань та привілеїв». Козеліус залишається на ніч у залі, випиває, і засинає над столом і над листом. В цей час Гільда допомагає Свічці вкрасти грамоти князя, які дозволять людям світити свічки. Він дякує і тікає. Гільда замітає сліди.
Дія 3
Свічка здобув для цеховиків грамоту, тому вони хочуть зробити Свічку війтом.
Весілля Івана Свічки і Меланки, на якому проводять обряд «женити свічку». Меланка відчуває загрозу, яка над ними нависла. В зал вривається озброєний загін драбів. Свічка каже, що у них є дозвіл на запалення світла, показує грамоти — і його схоплюють як державного злочинця.
Дія 4
До замку воєводи приходить купець, який пропонує трьох дівчат, щоб йому віддали його крам. Воєвода погоджується.
Далі приводять Свічку, який, незважаючи на погрози вбити його, відмовляється віддати грамоти. Воєвода наказує кинути його до в’язниці, а завтра повісити.
Приходить Козеліус і пропонує сам охороняти Свічку та перевезти його у в’язницю, що в Порубі. У цей час приходять обіцяні три дівчини, але через кілька хвилин їх стає чотири. Ця четверта — Меланка, яка просить Воєводу запалити її свічку, яку загасили на весіллі. Воєвода пропонує їй умову: якщо вона донесе запаленою свою свічку до Івана Свічки (а надворі страшенна буря), то він його не вб’є, а одразу відпустить. Він дає дівчині пустий ліхтар і наказ. Меланка йде. Вона впевнена, що вітер не згасить її ліхтарика.
Дія 5
Поділ. Міщани й ремісники збираються, щоб врятувати Свічку і Меланку. В цей час Меланка майже доходить до в’язниці, побита, але свічка горить. Вона захищає її киреєю. Вбрання і руки дівчини брудні і подряпані. У неї уже зовсім немає сил, але вона продовжує йти. Вартові заступають їй дорогу, хочуть завести до замку. Вона просить їх змилуватися та відкупається дорогим намистом.
Раптом ліхтар згас. Меланка плаче на церковних сходах. Побачивши городянина з ліхтарем, вона просить дати їй вогню. Але чоловік її проганяє. У той час Козека вів Гільду до кляштора і жінка почула, як хтось плаче. Гільда впізнала Меланку та запалює її ліхтар.
Далі Меланку зустрічає Ольшанський і пропонує «піти з ним», щоб Іван Свічка залишився живий. Меланка, не маючи виходу, погоджується. Раптом — шум тривоги. Цехівники з криками «За Свіччине весілля» вибігають з усіх боків. Палає замок Ольшанського.
Вибігає Свічка, питає Ольшанського, де Меланка. Той відповідає, що зачинив її в своєму замку. Свічка не вірить. Він вбиває Ольшанського. Цехівники виносять дівчину, але помирає. Свічка бере з її рук свічку, запалює її від смолоскипа і йде підіймати повстання.
Автор переказу – Гнатюк Юлія
Авторські права на опублікований матеріал належать сайту dovidka.biz.ua.
