Тарас Шевченко “Русалка” аналіз (паспорт)

Тарас Шевченко “Русалка” аналіз – тема, ідея, рік написання допоможуть підготувати літературний паспорт твору.

Аналіз вірша “Русалка” Шевченко

Автор – Тарас Шевченко

Рік написання – 1846

Рід літератури – ліро-епос

Жанр: романтична балада.

Тема: розповідь про вірне кохання, розлуку і трагічну смерть закоханих.

Ідея: возвеличення щирого почуття кохання і водночас засудження жорстокого і злого світу, де неможливо зберегти сильні, чисті, справжні почуття.

Основна думка: людина, яка здатна сильно й істинно проявляти кохання, відданість, вірність, приречена на трагічний кінець.

Віршовий розмір – чотиристопний ямб

Римування – перехресне (абаб)

Настрій твору – трагічний і похмурий.

Вірш Тараса Шевченка “Русалка” відображає трагічну історію дитини, яку її мати, зневірена через любовні негаразди, віддає на виховання природним стихіям. Вона сподівається, що донька стане русалкою, яка зможе помститися її коханцю.

Ця красива поема Тараса Шевченка використовує фольклорні елементи. Вірш занурює читача в казку, але так само, як і всі твори Шевченка, пронизана почуттями і драмою. Історія з такою красивою назвою нагадує нам мультфільми та казки про прекрасних морських німф, але Шевченко вклав в короткий твір набагато більше сенсу.

Художні засоби

• Епітети: “високих палатах”, “синьою водою”, “грішна мати”
• Порівняння: “русалочка, В Дніпро поринула, Мов пліточка”
• Повтори: “Пливи, пливи, моя доню”
• Уособлення (персоніфікація): “Хвилі! мої хвилі! / Привітайте русалоньку”
• Риторичні питання: “А може, вже поєдналась / З паном у палатах?” — підкреслює сумніви і переживання русалки.

Образи у творі “Русалка”

1. Русалка – символ дитячої невинності, покинутої долі. Дитина  стає частиною природного світу після того, як мати залишила її у воді. Вона росте серед русалок, але вірить, що її мати все ще страждає.
2. Мати – уособлює людську слабкість, гріх та покарання. Образ матері втілює зневіру та відчай. Вона народжує дитину у палацах, але несе її до Дніпра, щоб віддати на виховання водяним стихіям.
3. Русалки: Символізують природні сили, які приймають дитину і роблять її однією зі своїх. Вони також є інструментом помсти, адже вони захоплюють і мучать матір в фіналі вірша.

“Русалка” Шевченко читати

«Породила мене мати
В високих палатах
Та й понесла серед ночі
У Дніпрі скупати.
Купаючи, розмовляла
Зо мною, малою:
«Пливи, пливи, моя доню,
Дніпром за водою.
Та випливи русалкою
Завтра серед ночі,
А я вийду гуляти з ним,
А ти й залоскочеш.
Залоскочи, моє серце,
Нехай не сміється
Надо мною, молодою,
Нехай п’є-уп’ється
Не моїми кров-сльозами —
Синьою водою
Дніпровою. Нехай собі
Гуляє з дочкою.
Пливи ж, моя єдиная.
Хвилі! мої хвилі!
Привітайте русалоньку…» —
Та й заголосила,
Та й побігла. А я собі
Плила за водою,
Поки сестри не зостріли,
Не взяли з собою.
Уже з тиждень, як росту я,
З сестрами гуляю
Опівночі. Та з будинку
Батька виглядаю. /377/
А може, вже поєдналась
З паном у палатах?
Може, знову розкошує
Моя грішна мати?» —
Та й замовкла русалочка,
В Дніпро поринула,
Мов пліточка. А лозина
Тихо похитнулась.
Вийшла мати погуляти,
Не спиться в палатах.
Пана Яна нема дома,
Ні з ким розмовляти.
А як прийшла до берега,
То й дочку згадала,
І згадала, як купала
І як примовляла.
Та й байдуже. Пішла собі
У палати спати.
Та не дійшла, довелося
В Дніпрі ночувати.
І незчулась, як зуспіли
Дніпрові дівчата —
Та до неї, ухопили,
Та й ну з нею гратись,
Радісінькі, що піймали,
Грались, лоскотали,
Поки в вершу не запхали…
Та й зареготались.
Одна тілько русалонька
Не зареготалась.

Мої враження від твору “Русалка” (особисте ставлення)

Вірш “Русалка” Тараса Шевченка вражає своєю глибиною та трагічністю. Це один з тих творів, де поет використовує фольклорні мотиви для вираження глибоких людських почуттів і соціальних проблем.

Вірш “Русалка” Шевченка майстерно розкриває складність людських почуттів та емоцій, змушує замислитися над питаннями материнської любові, відповідальності та наслідками зради.

У центрі вірша — образ русалки, яка є символом невинності та водночас трагедії. Її доля — наслідок гріха матері, яка, відчуваючи біль і розчарування, вчинила надзвичайно жорстокий вчинок, кинувши дитину в Дніпро.

Образ матері, яка повертається до берега і пригадує свій злочин, є потужним символом каяття та безнадії. Її доля, коли її захоплюють русалки і затягують у води Дніпра, здається справедливою карою за її гріх.

Аналіз вірша “Русалка” Шевченко Ви можете розширити через форму коментарів, щоб допомогти своїм одноліткам.