Вірш Н.А. Некрасова «Трійка» присвячено темі важкої долі російської жінки. У 1847 році воно опубліковане в журналі «Современник».
«Трійка» Некрасов аналіз
Сюжетну основу вірша «Трійка» становить розповідь про долю молодої кріпачки. Вийшовши на дорогу, вона проводжає поглядом трійку, що швидко мчиться . Поет розмірковує про долю цієї дівчини, співчуває їй. Позиція Некрасова розкривається і в обраній формі розповіді. Вірш являє собою відкрите звернення до героїні. Поет звертається до неї на «ти» і веде розмову саме з нею, але вона не чує його, звичайно, і поки не знає про свою гірку долю.
Твір має кільцеву композицію: його обрамляє поетичний образ промайнувшої трійки. Композиційно вірш ділиться на дві частини. Перша частина – перші п’ять строф – розповідає про сьогодення героїні. Друга частина (6-12 строфи) – роздуми поета про майбутнє цієї молодої дівчини, про її долю. І за настроєм, і за змістом частини контрастні. Образ селянської дівчини представлений автором у традиціях усної народної поезії.
У першій частині дівчина сповнена життя й очікування любові. Підбір дивно барвистих епітетів створює яскравий і незабутній образ: червона стрічка у волоссі, чорних як ніч, «рум’янець щоки», «лукаве око». Але головне в тому, що цей жіночий образ незвичайно динамічний. Автор домагається такого ефекту, насичуючи текст різними дієслівними формами (біжиш квапливо; в’ється червона стрічка; пробивається легкий пушок; дивиться жваво лукаве око; погляд … повний чар, запалюють кров).
Підкреслена не тільки краса дівчини, але і її гарячність, жвавість, які так властиві юності. Здається, що життя теж повинна посміхатися їй у відповідь. Все в побудові вірша вказує на те, що навіть підходяща пара для дівчини є. Якщо порівняти другу і третю строфи, то виявиться, що рими непарних рядків третьої строфи перегукуються з римами парних рядків другої строфи (квапливо – красиво – диво – грайливо) – краса дівчини немов би співзвучна красі юнака. Славна б вийшла пара! Але шоста строфа стає переломною в розповіді про майбутнє ліричної героїні. Три крапки після перших двох рядків немов відокремлює мрію від реальності.
Поет описує типове життя селянки: Буде бити тебе чоловік-коверзун І свекруха в три погибелі гнути. Красуню чекає безпросвітне життя в повсякденних трудах і турботах. Примітивне існування, важка праця, побої неминуче позначаться на її зовнішності, життя втратить сенс і радість. Нещадно, точно і яскраво змальовує автор картину життя заміжньої селянки. Майбутнє безрадісно. Після заміжжя дівчину чекають одні тільки тяготи і турботи, а потім передчасна старість й смерть.
Головний засіб виразності, яке використовує Некрасов в даному творі, – це прийом контрасту. На ньому побудована і основа сюжету, і композиція вірша. Прийом контрасту проявляється й в поступовій зміні мажорних епітетів (легкий пушок; лукаве око; подбоченясь красиво; грайливо в’ється) на прозаїзми (нечупара мужик; тупе терпіння; перетягнеш потворно груди; в три погибелі гнути).
Трьохстопний анапест – віршований розмір, яким написано вірш, – дозволяє сприймати його як пісню. Воно було покладено на музику – це відомий романс (романсом стала перша частина вірша – ліричний епізод зустрічі героїні з «проїжджим корнетом»). Вірш закінчується трьома крапками. Але остання строфа пройнята таким почуттям гіркоти, що читачеві і не потрібно нічого пояснювати. Героїня безсила – їй не нагнати «скаженої трійки». Трійка – красива метафора, що символізує швидкоплинність земного життя. Вона проноситься так блискавично, що людина не встигає навіть усвідомити сенсу свого існування, а вже тим більше що-небудь змінити у своїй долі. Трійка – це і символічний образ мрії кожної дівчини про щастя.
Мотив нездійснених надій і мрій звучить в останніх двох строфах, які містять відповідь на поставлені на початку вірша питання: «Что ты жадно глядишь на дорогу?..», «И зачем ты бежишь торопливо?..»: Не гляди же с тоской на дорогу, И за тройкой вослед не спеши, И тоскливую в сердце тревогу Поскорей навсегда заглуши! Не нагнать тебе бешеной тройки: Кони крепки, и сыты, и бойки, — И ямщик под хмельком, и к другой Мчится вихрем корнет молодой…» Розгорнуту відповідь на питання про жіноче щастя Некрасов дасть у своїй творчості багато пізніше – в поемі «Кому на Русі жити добре »(у розділі« Крестьянка »). Трагічна доля російської жінки-селянки й нереалізовані можливості народу в подальшому стануть для Некрасова головними темами творчості.
