Цікаві факти з відкриття хімічних елементів

Цікаві історичні факти з відкриття хімічних елементів розкриють багато подробиць та допоможуть зрозуміти логіку вчених.

Цікаві факти з відкриття хімічних елементів

Більшість відомих в природі хімічних елементів, було відкрито вченими Швеції, Англії, Франції та Німеччини

Рекордсменом серед «мисливців» за хімічними елементами можна вважати шведського хіміка К. Шеєле – він виявив і довів існування 6-ти хімічних елементів: фтору, хлору, марганцю, молібдену, барію, вольфраму.

До досягнень у відкритті хімічних елементів цього вченого можна додати ще й сьомий елемент – кисень, але честь його відкриття він офіційно ділить з англійським ученим Дж. Прістлі.

Друге місце у відкритті нових елементів належить В.Рамзаю – англійському або, точніше, шотландському вченому: ним відкриті аргон, гелій, криптон, неон, ксенон.

У 1985 році група американських і англійських дослідників відкрили молекулярні сполуки з вуглецю, які сильно нагадують своєю формою футбольний м’яч. На честь нього і хотіли назвати відкриття, однак вчені не домовилися, який термін використовувати – football або soccer (термін футболу в США). В результаті з’єднання назвали фулеренами в честь архітектора Фуллера, який придумав геодезичний купол, складений з тетраедрів.

Французький хімік, аптекар і лікар Нікола Лемері (1645-1715) свого часу спостерігав щось схоже на вулкан, коли, змішавши в залізній чашці 2 г ошурки і 2 г порошкоподібної сірки, доторкнувшись до неї розпеченою скляною паличкою. Через деякий час з приготовленої суміші почали вилітати частинки чорного кольору, і сама вона, сильно збільшившись в обсязі, так розігрілася, що засвітилась. Виділення газоподібного фтору з фторомістких речовин виявилося одним з найважчих експериментальних завдань. Фтор має виняткову реакційну здатність; причому часто його взаємодія з іншими речовинами відбувається із запалюванням і вибухом.

Йод відкрив в 1811 французький хімік Б. Куртуа. Існує така версія відкриття йоду. Відповідно до неї, винуватцем відкриття Куртуа був улюблений кіт: він лежав на плечі хіміка, коли той працював в лабораторії. Бажаючи розважитися, кіт стрибнув на стіл і зіштовхнув на підлогу посудини, які стояли поруч. В одній з них був спиртовий розчин золи морських водоростей, а в іншій – сірчана кислота. Після змішування рідин з’явилася хмара синьо-фіолетової пари. Так був відкритий йод.

У 1898 році Марія і П’єр Кюрі оголосили про відкриття двох нових радіоактивних елементів – радію і полонія. Але їм не вдалося виділити жоден з цих елементів для надання вирішальних доказів. Подружжя почало нелегку працю: потрібно було екстрагувати нові елементи з уранової руди. На це у них пішло 4 роки. Тоді ще не було відомо згубний вплив радіації на організм, а переробляти довелося тонни радіоактивної руди. У 1902 році їм вдалося виділити десяту грама хлориду радію з декількох тонн руди, а в 1903 році Марія представила в Сорбонні докторську дисертацію на тему «Дослідження радіоактивних речовин». У грудні 1903 року Беккерель і подружжя Кюрі отримали Нобелівську премію.

Відкриття хлору

Цікаво, що хлор відкрив чоловік, який в той момент був всього лише аптекарем. Цю людину звали Карл Вільгельм Шеєле. Він мав разючу інтуїцію. Відомий французький хімік-органік говорив, що Шеєле робить відкриття кожен раз, коли торкається до чогось. Досвід Шеєле був дуже простий. Він змішав в спеціальному апараті реторти чорну магнезію і розчин мурієвої кислоти. До шийки реторти приєднав міхур без повітря і підігрів. Незабаром в міхурі з’явився газ жовто-зеленого кольору з різким запахом. Так був відкритий хлор.
MnO2 + 4HCl = Cl2 + MnCl2 + 2H2O
За відкриття хлору Шеєле присвоїли звання члена Стокгольмської академії наук, хоча до цього він не був ученим. Було Шеєле тоді всього 32 роки. Але свою назву хлор отримав тільки в 1812. Автором цієї назви був французький хімік Гей-Люссак.