“Цю жінку я люблю” аналіз (паспорт твору)

“Цю жінку я люблю” аналіз вірша допоможе визначити дані, які допоможуть підготувати літературний паспорт твору.

Вірш “Цю жінку я люблю” аналіз

Автор – Микола Вінграновський

Рік написання – 1964

Збірка – “Цю жінку я люблю” видана у 1990 році.

Рід літератури – лірика

Вид лірики – інтимна

Тема – розкриття почуттів, які спалахнили на схилі літ

Ідея – показати вічність кохання, важливість навіть спогадів про нього.

Віршовий розмір: 5-стопний ямб із незначним вкрапленням пірихія в 3–4-му рядку передостанньої строфи.

Римування: Непарні  рядки вірша – чоловічі рими, парні – жіночі.

“Цю жінку я люблю” художні засоби

• Епітети: “чорний чай”, “посічкану солому”
• порівняння: ”як чорний чай”
• метафори” літо впало у лиман”, “не радістю вкривало,а плачем”
• персоніфікація: ”любов-лелека”
• анафора: “У страсі скінчив ніч і в страсі день почав.”
• Повтори:  “страх”, “печаль”, “люблю”

Символи:

• літо – символізує короткочасне щастя, що закінчилось.
• гарман (знаряддя для молотьби) – символ сільського життя, стабільності, контрастує з емоційною нестабільністю ліричного героя.
• Чорний чай Цейлону — символізує гіркоту та насиченість емоцій, що охоплюють поета.

Кохана ліричного героя – звичайна жінка, але любов до неї – єдина. Це найвище з усіх почуттів. Ліричний герой панічно боїться втратити кохану, хоча розуміє, що урожаю (створення сім’ї, дітей) від неї не діждеться – обоє давно вже у зрілому віці й, очевидно, мають родинні обов’язки. Хоч буденність у цьому вірші переважає над святом (на це вказує образ соломи, яку звозять із току), однак високе почуття переповнює душу ліричного героя: «Цвів молочай. Посічкану солому / Везли з гармана – даленів гарман…». Таке завершення вірша створює песимістичний настрій і прихований жаль, що чекати змін на краще не доводиться.

Вірш складається з чотирьох катренів. У ньому двічі повторюється вислів «Цю жінку я люблю», який підтверджує впевненість ліричного героя у власних почуттях. Таким чином це речення стає художнім тропом, який називається анафора і забезпечує піднесений тон, благоговіння.

У четвертій строфі третій рядок зумисно розірвано на два верси й змінено характерну для вірша кількість складів. Так автор передає особливий стан тривоги, схвильованість ліричного героя.

Вінграновський “Цю жінку я люблю”

Цю жінку я люблю. Така моя печаль.
Така моя тривога і турбота.
У страсі скінчив ніч і в страсі день почав.
Від страху і до страху ця любота.

Аби ще в жнива — то було б іще…
Але ж ні жнив, до жнив, до них далеко…
Цю жінку я люблю, і цю любов-лелеку
Не радістю вкриваю, а плачем.

Воно мені, мабуть, так мало бути.
Мабуть, воно так сказано мені.
Бо так вже склалось — не забуть, не збути,
Не призабути навіть уві сні.

Як чорний чай, як чорний чай Цейлону,
Мені це літо впало у лиман…
Цвів молочай. Посічкану солому
Везли з гарману — даленів гарман…

Вірш “Цю жінку я люблю” можна інтерпретувати як глибоке особисте зізнання в коханні, яке водночас приносить радість і біль. Це кохання незворотне і невід’ємне від життя автора, воно живе в його серці, впливає на його думки та дії. Любов тут не ідеалізована, а показана як складне почуття, що має багато відтінків і несе з собою різні емоції, від радості до печалі.

Аналіз вірша “Цю жінку я люблю” Ви можете доповнити в коментарях, щоб допомогти своїм одноліткам.