“Цю жінку я люблю” аналіз вірша допоможе визначити дані, які допоможуть підготувати літературний паспорт твору.
Вірш “Цю жінку я люблю” аналіз
Автор – Микола Вінграновський
Рік написання – 1964
Збірка – “Цю жінку я люблю” видана у 1990 році.
Вид лірики – інтимна
Тема – розкриття почуттів, які спалахнили на схилі літ
Ідея – показати вічність кохання, важливість навіть спогадів про нього.
Віршовий розмір: 5-стопний ямб із незначним вкрапленням пірихія в 3–4-му рядку передостанньої строфи.
Римування: Непарні рядки вірша – чоловічі рими, парні – жіночі.
Кохана ліричного героя – звичайна жінка, але любов до неї – єдина. Це найвище з усіх почуттів. Ліричний герой панічно боїться втратити кохану, хоча розуміє, що урожаю (створення сім’ї, дітей) від неї не діждеться – обоє давно вже у зрілому віці й, очевидно, мають родинні обов’язки. Хоч буденність у цьому вірші переважає над святом (на це вказує образ соломи, яку звозять із току), однак високе почуття переповнює душу ліричного героя: «Цвів молочай. Посічкану солому / Везли з гармана – даленів гарман…». Таке завершення вірша створює песимістичний настрій і прихований жаль, що чекати змін на краще не доводиться.
Вірш складається з чотирьох катренів. У ньому двічі повторюється вислів «Цю жінку я люблю», який підтверджує впевненість ліричного героя у власних почуттях. Таким чином це речення стає художнім тропом, який називається анафора і забезпечує піднесений тон, благоговіння.
У четвертій строфі третій рядок зумисно розірвано на два верси й змінено характерну для вірша кількість складів. Так автор передає особливий стан тривоги, схвильованість ліричного героя.
Вінграновський “Цю жінку я люблю”
Цю жінку я люблю. Така моя печаль.
Така моя тривога і турбота.
У страсі скінчив ніч і в страсі день почав.
Від страху і до страху ця любота.
Аби ще в жнива — то було б іще…
Але ж ні жнив, до жнив, до них далеко…
Цю жінку я люблю, і цю любов-лелеку
Не радістю вкриваю, а плачем.
Воно мені, мабуть, так мало бути.
Мабуть, воно так сказано мені.
Бо так вже склалось — не забуть, не збути,
Не призабути навіть уві сні.
Як чорний чай, як чорний чай Цейлону,
Мені це літо впало у лиман…
Цвів молочай. Посічкану солому
Везли з гарману — даленів гарман…
Аналіз вірша “Цю жінку я люблю” Ви можете доповнити в коментарях, щоб допомогти своїм одноліткам.
художні засоби :
епітети :”посічкану солому”
порівняння:”як чорний чай”
метафори” літо впало у лиман”, “не радістю вкривало,а плачем”
персоніфікація:”любов-лелека”
анафора: “У страсі скінчив ніч і в страсі день почав.”
Дякую!