“Цвіт яблуні” Коцюбинський аналіз – тема, ідея, жанр, сюжет допоможуть підготувати літературний паспорт твору. “Цвіт яблуні” скорочено допоможе згадати про основні події твору.
“Цвіт яблуні” аналіз твору (паспорт)
Автор – Михайло Коцюбинський
Рік написання – 1902
Рід: епос.
Жанр: етюд/новела.
Напрям: модернізм.
Течія: імпресіонізм.
Тема: роздвоєність людини, внутрішня боротьба почуттів батька й письменника.
Ідея: неповторність людини, цінність та швидкоплинність людського життя.
Головні герої
- Батько-оповідач – письменник, який переживає втрату доньки.
- Оленка – хвора дочка оповідача. Їй три роки.
- дружина письменника – тяжко переживає смерть єдиної доньки.
- Катерина – служниця в родині
Композиція твору “Цвіт яблуні”
- Зав’язка. У оповідача помирає донька. У неї лихоманка, з її грудей він чує свист.
- Розвиток дії. Оповідач не може спати уже три ночі, він страждає, бо його дитина помирає, а лікар дає зрозуміти, що врятувати її не можна.
- Кульмінація. Зі спальні уже не чути свист, а його жінка починає голосно кричати…
- Розв’язка. Герой підтримає жінку, але поглянувши на посиніле тіло доньки виходить у сад, де саме квітнуть яблуні. Він вертається до доньки і обкладає її тіло цвітом яблуні.
Символічні образи:
- яблуневий цвіт – надія, а одночасно й туга за минулим;
- годинник – невпинний відлік до смерті; свічка – ніжність та нетривкість життя;
- свист – смерть.
Символічні кольори, яким надається особливе місце в творі: чорний, жовтий, білий, зелений, сірий.
Сюжет цього твору розмитий, що властиво імпресіоністичним творам: на очах батька вмирає його ніжний цвіт — люба донька; під час похорону батьком оволодіває почуття спостерігача; він намагається запам’ятати кожну деталь, кожне відчуття і враження, бо вони колись послужать «матеріалом» для творчості.
Батько дівчинки — письменник. Розповідь ведеться від першої особи — самого батька, тому читач стає інтимно посвяченим у душевні переживання героя, який ніби роздвоєний у своїх почуттях, з одного боку, він люблячий батько, а з іншого — письменник, який у моменти трагедії фіксує процес народження образів у своїй уяві. Таке роздвоєння підсилює психологізм у творі. Символічний образ зірваного яблуневого цвіту, яким батько обкладає тільце дитини, асоціюється з передчасно перерваним життям (прекрасним, але таким коротким). Цей образ глибоко вражає ще й тому, що життя дівчинки обірвалося саме у весняну пору, коли все в природі народжується або відроджується.
