Кохання -найвеличніше з почуттів, яке надихає людину на шляхетні вчинки. Це одна з найпрекрасніших та найдивовижніших речей, що є у нашому житті.
У кожного різні асоціації з цим, як виявляється, багатозначним словом: для когось це – турбота, для когось – щирість, а для когось – людська краса. Кожен з нас трактує та пояснює це значення цього слова по-своєму, саме тому воно таке багатогранне і різноманітне.
Одразу важко згадати письменника, який у своїх творах хоча би раз не зачепив любовну тематику. Чому так?
Тому що кохання супроводжує нас протягом усього життя: починаючи з батьківської опіки, закінчуючи любов’ю з боку чоловіка чи дружини та дітей.
Цікавим є той факт, що у віршів та творів про кохання немає яких-небудь чітких меж, коли вони писалися. Напевно, кожен школяр бодай одного разу чув про баладу «Ой летіла стріла». У ній оспівується сум матері за вбитим стрілою сином. Абож згадаємо інший усім відомий твір про кохання – це «Наталка Полтавка», де дівчина з Полтавщини так сумує за Петром, який пішов із дому грошей заробити, що відмовляється виходити заміж і за чиновника, і за
інших гідних претендентів, які її кохали.
А твір «Тіні забутих предків» є одним з найзворушливіших в українській летературі. Головні герої повісті Михайла
Коцюбинського пережили багато випробувань, але пронести гідно своє віддане та щире кохання один до одного.
Крім цього, можна навести ще десятки, а, можливо, і сотні творів української літератури, присвящені почуттям. Серед них і «Маруся», і «Лісова Пісня», і «Доки сонце зійде, роса очі виїсть» тощо.
Кохання – неймовірна сила, про яку писали усі визначні українські
письменники. У нього немає меж, в тому числі і календарних: про кохання співали тисячі років тому, про любов писали сотні років тому, про любов писатимуть завжди.
