Тютюнник “Вир” скорочено

Григорій Тютюнник “Вир” читати скорочено варто, щоб згадати сюжет твору про життя українців за часів колективізації та під час Другої світової війни.

Тютюнник “Вир” скорочено читати

Книга 1

І

Йонька Вихор жив у Троянівці з синами: Гаврило, червоноармієць Федот та Тимко. Був 1920 рік, який ознаменувався битвою між червоними та махновцями. Уляна знайшла в бур’яні пораненого бійця та прийнялась виходжувати його.

Через півтора року Йонька повернувся та побачив у колисці хлопчика. Розлютився. Зривається на всіх. Тільки Гаврилу пощастило, бо він уже був сімейним та жив окремо від батьків.

ІІ

Тимко з Денисом, Марком та старим Охрімом працювали на Вишневому хуторі. Туди прийшли дівчата на буряки. Серед них була Орися, яка дуже подобалась Тимку. Але вона з ним не розмовляла, бо бачила як хлопець йшов з Харитею. Коли всі повечеряли і лягли спати по різні сторони хати, Тимко почав кликати Орисю.

Хтось вхопив його за одяг. То був батько дівчини – Прокоп Вихор. Він каже, що ніколи не дозволить дочці з ним зустрічатись.

ІІІ

Родина Гамаліїв славилась як розбіяки. Оксен був схожий на батька – Інокентія Гамалію. Одного разу Оксена побив Устим. І його лікувала Олена. Оксен вирішив проти волі батька одружитись на ній та забрав рятівницю до Троянівки. Батько не впустив подружжя до хати і вони знайшли прилисток в баби Сидорихи.

Коли хлопця забрали на службу, баба залишила працьовиту Олену в себе. Дівчина стала похмурою та мовчазно. Вже три роки пройшло без Оксена. По двору Сидорихи бігав її маленький син – викопаний дід Гамалія. Нарешті повернувся Оксен та став головою троянівської артілі. Жінка теж стала працювати, щоб не подумали, що вона лінива.

Оксен гнівався, бо працівники постійно щось крали та робили однакові помилки. Завгосп артілі Григір Тетеря дав завдання заготовити деревину у Власівці, щоб не переплатити. Взагалі завгосп був дуже скупий. Навіть після жнив, завжди вибирав за комбайном зерно та докоряв за марнування хліба.

IV

Тимко приїхав до кузні Василя Кира, де зустрів «ворога» Сергія Золотаренка, який теж залицявся до доньки Прокопа. Лукерка попросила Вихора прикрутити сепаратор, а хлопець почав до неї приставати. Дівчина штовхнула Тимка і той вдарився об стіну, поспішивши покинути хатину, щоб ніхто з нього не насміхався.

V

У Лук’яна Хомутенка було восьмеро дітей. Найстарший Улас постійно читає книжки та закінчує Зіньківську десятирічку. Він марив Харківським університетом і все літо готувався до екзаменів на літературний факультет. Уласу виписали квитанцію на гуртожиток у Толкачівці.

Там хлопець познайомився зі заступником Миколою, який вступає на біологічний. Він твердо вирішив: якщо не вступить на навчання, то залишиться працювати в місті. Але його зарахували після розмови з ректором. Через погано зданий екзамен з російської мови йому пропонують навчатись на історичному факультеті. Після третього курсу Улас чомусь кидає навчання та повертається додому. Він мовчазно працює на господарстві та багато читає.

VI

Щоранку голова сільради Гнат Рева перевіряв чи всі селяни вийшли на роботу, чи не спіймався фельдшер на хабарництві, чи новий вчитель не розповідає дітям про Махна. Сьогодні огляд не пройшов без неприємностей: хатина Ганни Лященко топиться, а вона ж має бути на роботі!

Рева забіг до хати та залив водою піч. Тут вибіг Улас і сварився, що голова порушує закон. На що отримав погрозу у вигляді поганої характеристики.  На розлюченого голову напали цигани на луках. Він ледве зумів втекти. В Княжій Слободі той жаліється Оксену. Але чоловік відказав, що це наслідки сильного тиску на людей.

VII

Дорогою до поля Оксен зустрічає батька Інокентія. Батько не цікавився його життям, тільки мама навідувала онуків. Коли вона померла, то батько привів у дім молоду вдову Горпину. Але син не заперечував. Навіть запропонував батькові помиритись та допомогу. Але старий Гамалія не прийняв допомоги, і миритись не захотів.

На полі виявилось, що сівалка зламалась, а працівники нічого не роблять. Оксен ледь не кинувся на Северина Джмелика, але той помчав до Троянівки. Голова пішов до сіячів – Латочки, Підситичка, Бовдюга шукати підтримки. Бовдюг порадив Оксену бути більш суворим до підлеглих. Дорогою додому Гамалія радить Северину не бунтувати колгоспників та не гнівити долю.

VIII

Йонька був впевнений, що без нього в господарстві все б пропало. Хоча всім заправляє Уляна. Якось після невдалої крадіжки деревини він зустрів Прокіпа Тетерю, котрий пожалівся на Тимка: наче той дістає його доньку Олесю. Батько повернувся у Троянівку та побив сина. Тимко з другом Марком пішов до Тетері та сказав, що кохає Орисю, а вона його. Прокіп проти, проте хлопець зважився вкрасти дівчину.

IX

До Оксена Гамалії приїздить чоловік у військовій шинелі – Дорош. Тепер він буде виконувати обов’язки секретаря майбутньої партійної групи. Чоловік трішки розуміється на агрономії та тваринництві, а колись отримав контузію на фінській війні. Дорош став жити в хаті Оксена.

Х

Дорош познайомився з Кузьмою у корівнику, котрий жалівся на помічника Митька. Разом з Митьком та Павлом Гречаним вони чистили корівник. Гнат Рева осудив Оксена за те, що взяв людину з невідомим минулим. І вирішив особисто перевірити: чи бува він не з репресованих? Але Дорош нічого не сказав, а відправив в район, де про нього все знають.

ХІ

На засіданні Оксена Дорош пропонував переобладнати ферми, щоб тваринам не було холодно взимку. Після засідання колишній військовий переїздить до будинку Сергія Золотаренка через різні погляди на виробництво з Гамалією.

ХІІ

Через ситуацію з Прокіпом Тимко топиться у воді, але його рятує Джмелик. Орисі теж дісталось батогом по ногах. Але хлопець прости потерпіти: він обов’язково стане на ноги і вони разом заживуть!

ХІІІ

Орися прала на Ташані одяг разом з Лукеркою. Коли помітила у неї носову хустинку з літерами «Т.О.». Це була її хустинка – Тимко забрав хустинку після того, як вона витерла чоло. Ох і розсердилась Орися та накинулась на Лукерку. Ледве дівчат розборонила Охрімова жінка Федора.

XIV

На фермі ввели режим дня та роздали робочий одяг. За тваринами стали добре доглядати, а хороша робота заохочувалась додатковою платою. Гречаний кожного дня отримував по літрі молока на працю, а Явдоха раділа реформам. Але не дивлячись на це надої падали.

Оксен їде шукати коваля Василя Кира, який не ходив на роботу. Додому повернувся п’яним. Дорош разом з Сергієм та Денисом їдуть на цукровий завод по жом для худоби.

XV

Дорош був засмучений крадіжками в артілі і всю дорогу думав про це. Діставшись до Чупахівського цукрового заводу, вони побачили людей, котрі теж приїхали за кормом. В черзі люди сварились, а хтось намагався показати свої великі можливості перед іншими.

Сергій з рушницею прикинувся сторожем та наповнив свій віз жомом і щасливі троянівці поїхали додому.

XVI

Суперечка Уласа з Гнатом вийшла за межі хати Ганни Ляшенко. Рева все шукав компромат на хлопця та фабрикування його особистої справи. Він навіть пригадав антирадянські вчинки його родичів. Хомутенко написав статтю і пообіцяв розіслати у всі газети, якщо Гнат не зупиниться.

XVIІ

У Сергія Золотаренка була німа сестра Санька, котру через її ваду ніхто не кликав заміж. Вона дуже любила брата та працювала в артілі там, де найважче. Кожного вечора до Золотаренків приходить багато людей і Дорош вислуховував всі претензії та пропозиції.

В ході розмов всі прийшли до висновку, що Реву потрібно змусити визнати свої помилки. Їх перебив Джмелик, котрий зайшов до хати. Чоловік сидів не раз за гратами через контрреволюційні погляди. Валентин Дорош та Северин сіли грати в карти. Джемлик сказав, що Дорош заслав його батька на смерть, а Валентин, що його теж треба було б розстріляти як батька.

XVIII

Прийшла рознарядка від району про переселення людей.  Начебто Радянська влада робить добро для села. Тимкові не хотілось покидати рідний край та й решті теж. Після виступу Оксена Гамалії Сергій побіг до найближчої хати та почав зривати парки на даху. Всі почали повторювати за ним. Ввечері вози вирушили в дорогу, останнім їхав Гнат Рева. Їдучи повз яр у нього хтось стріляє. У Троянівці Рева говорить, що це Улас Хомутенко або Северин Джмелик. Але з Уласом був Дорош, тому Джмелика закрили у сільську в’язницю.

XIX

Валентина Дороша викликав перший секретар Корнієнко у райком. В нього почали питати чому він прикриває Хомутенка, маніпулюючи тим, як він колись збирався здатись в полон фінам. Його висилають служити до військової частини. Розлючений він покинув Корнієнка та незчувся як дійшов до братської могили червоних бійців, котрих вбили махновці в 1919 році.

Вдома Дорош збирає речі, пояснюючи Оксену та Сергію, що його як командира запасу зовуть в армію. Причина – німці біля кордонів Радянського Союзу. Оксен вірив, що вони не нападуть, адже є договір між ними про ненапад.  Але маємо, що маємо.

ХХ

У селі з’являється Федот Вихор з дружиною Юлею. Батьки чоловіка зустріли їх. Юля безсоромно розглядає Тимка. Ввечері всі зібрались за розмовами і Тимка не покидала думка про те, що у них з батьком ніколи не буде миру. Адже батько більше любив старшого сина. Він хотів йому помститись. Ввечері хлопець пішов на зустріч з Орисею.

ХХІ

Йонька вставав рано, щоб поробити всю роботу. Він дуже боявся невістки, навіть слова боявся вимовити у присутності Юлі. Батько будить Федора, щоб відправитись на косьбу, а його жінка теж захотіла. Пішов і Тимко. Дорогою брати миряться та зустрічають Гордія Кошару з Денисом.

Юля стояла під вербою та спостерігала за Денисом, поки Уляна готувала обід на полі. Дівчину теж попросили допомогти перегортати сіно, тому вона ліниво взялась за роботу. Вони з Денисом переглядались і дівчина попросила показати озеро чи річку. Разом вони пішли до заводі і Денис взяв її на руки. Юля пригрозила своїм чоловіком. А Уляна сказала сину краще дивитись за дружиною.

ХХІІ

Денис був сином Гордія та Мотрі Кошари: грубий, лінивий, любить полювання та завжди спізнюється на роботу. Юля назначила йому зустріч ввечері біля верб.

ХХІІІ

Поки Тимко, Марко, Денис та Павло Гречаний косили артільне сіно, до них прибігла Орися. Батько вивіз всі її речі в інше село. Проте вона не збирається там жити та втекла до Галі Басаврючки. Хлопець пообіцяв щось придумати.

Тимко підслухав розмову батьків, як Йонька кричав, що Тимко не його син, бо ледачий. Після вечері хлопець пішов до річки за рибою, а батько слідом за ним. Боявся, щоб Тимко не продав рибу та не забрав собі гроші.

Тимко був сердитий та вдарив Йоньку веслом і пішов свататись до Орисі, заручившись підтримкою Марка.

XXIV

Почалась війна.  Кожен тривожно чекав новин з фронту.

XXV

Тимко та Орися стали жити у тітки Параски – родички дівчини. Вони добре ладили та хазяйнували. Іноді їх навідував Марко.

XXVI

26 червня почали вручати перші повістки з військомату. Викликали Дениса Кошару, Сергія Золотаренка, Тимка Вихора, Уласа Хомутенка і Марка Дудочку. Вранці двір наповнився мобілізованими, а старшим було назначено Микиту Чугая.

КНИГА 2

І

Все село готувалось захищатись від німців. Кузь не розумів, як німці могли просунутись вперед. Оксен поїхав у Зіньків та бачив дорогою машини з евакуйованими євреями. Влада повідомила, що потрібно палити все аби ворогу нічого не дісталось.

Корнієнко дав Оксену пістолет та повідомив: німці перейшли Дніпро, тому село потрібно евакуювати.

ІІ

Група Дороша постійно бере участь в атаках. Багато побратимів було втрачено.

ІІІ

У Троянівці відкривають стайні та комори. Дружина відмовляється евакуюватись. Супроводжувати людей беруться Оксен з Гнатом. Вони зустрічають бійців, котрі розповідають, що у німців багато техніки, а у них майже немає. В лісах ховались партизани на чолі з Олифірем Кузьменко.

IV

Тимко Вихор, Марко Дудочка, Сергій Золотаренко і Денис Кошара попали в Святогорський запасний артилерійський полк. Вранці вони вирушили в дорогу та пройшли Словянськ, Констянтинівку, Дружківку в пошуках військової частини.  Дійшовши до станції Яма, яку розбомбили німці, вони побачили ешелон з пораненими бійцями. Серед них Тимко впізнав Федота. Поки він бігав за яблуками для брата – ешелон уже зник.

Наступного дня вони були вже в Воронезькій області у якомусь селі. Там були одні неблагонадійні й Тимко не розуміє чому їх сюди відправили. Виявилось, що за переховування колись злочинця Северина Джмелика. Зброю йому не довіряють через незрозуміле ставлення до Радянської влади. Хлопець подружився з чеченцями, особливо з Елдарем.

V

Колгосп роздає все зерно людям. Карпо, Северин та Андрій Джмелики забрали собі колгоспне майно, бо вірили, що за допомогою німців вони стануть господарями на вільній землі.

VI

До будинку Орисі та Уляни приїхало багато бійців разом з Дорошем. Валентин бачить, що в селі все спалено – Джмелі підпалили колгосп, а Карпо має навіть кулемет.

VII

Фронт наближався. Павло Тетеря записував у книгу все колгоспне майно, а новою владою в селі став Северин Джелик, Андрій Джмелик, Тадик Шамрай та Гошка Мотовило. Вони ходили по хатам та збирали зброю щоб передати німцям. Ну і крали самогон.

Юлька вділа плаття з вирізом і зібралась сходити глянути до німців. Гаврило нагадав, що вони може вбили Федота. Але жінка відповіла, що це війна, а на війні вбивають.

Люди сподівались отримати від німців землю, а вони відпочивали під вербами. Вони чекали коменданта. Офіцер Отто Штаубе вибрав старостою Тодося Шамрая, котрий свого часу стріляв у Гната Реву та пообіцяв служити Адольфу Гітлеру.

VIII

До розкуркулення 1929 року родина Шамраїв жила багато. Але Гнат Рева відправив старого Купріяна на північ з старою та малим Тадиком. Так сталось, що вже дорослий двадцяти чотирирічний Тадик приїхав до України. Він же підстрелив Гната, а тепер направив свою злість на членів рад партактиву. Першою «жертвою» став Оксен Гамалія. Северин забрав всі його речі та виштовхав жінку Олену за двері. У Вихора забрали Юлю, за Уляну та Йоньку Северин заступився, бо колись Тимко заступився на нього.

Наступною стала дружина Реви – Настя, де була Олена. Дівчат сильно побили, а дочку Насті зґвалтували.

ІХ

Йонька вирішив відвести свою корову до рідні на Василів кут, щоб її не забрали німці чи Джмелики. У лісі зустрів озброєних людей, серед яких був Оксен. Він дізнається, що Олену сильно побили, а Настя померла від побоїв.

Х

Німці облаштовують в лікарні казино. Отто Штаубе сказав Юлі, що вона буде працювати тут офіціанткою. Жінка згадала, як провели своє життя в достатку. Бо її батьки були лікарями. В підлітковому віці почала знайомитись з дорослим життям і у восьмому класі батьки зробили їй аборт.

В університеті їй подобались військові, тому коли виходила заміж за Федота, сподівалась на спокійне життя. А зараз Ото приходив до неї та натякав на ліжко.

ХІ

Юля бачить, що Орися вагітна і залишає їй свої речі. А от Уляна злилась, що Юля зрадила так легко Федота.  Жінка разом з Отто їде на природу, де перерізає йому горло та тікає разом з документами та пістолетом.

ХІІ

Йшла зима 1941 – 1942 років. Зот Микитович очолював колону трудової армії, яка йшла до хутора. Тимко з Марком зайшли до куреня козака з козачкою Анюткою, коханий котрої теж воює. Його звали Тимофій.

Пройшла чутки, що німців вигнали з-під Москви. Після сніданку хлопці пішли далі довбати окопи.

ХІІІ

Дивізію Тимка з Марком направили на Північно-Західний фронт.  Настав час виходити після військової підготовки на фронт. Командиром роти був молодий Моргунов, його бійці поважали.  Тимко з Абдулаєвим мали привести «язика» – німецького офіцера. Їм це вдалось.

Німці почали наступати і вибухова хвиля відкинула Тимка у сніг. Йому вдалось знищити німецький кулемет і радянські війська захопили східну частину села.  В боях Тимка хтось вдарив по спині і він втратив свідомість. Так само як і генерала Овчаренка. Радянське військо впевнено йшло вперед. Розгортається повномасштабний наступ. За героїчний вчинок Тимка йому вручили медаль «За відвагу».

XIV

Йонька отримав указ перелаштувати церкву в клуб. Орися мала ось-ось народити і жила у Вихорів. Вона злилась на своїх батьків, що вони свого часу не дали згоди на одруження з Тимком. Гошка, Северин Джмеик і німець прийшли до Вихорів і забрали всі теплі речі. Тим часом Орися народжує хлопчика Матвія – викапаного Тимка. За хрещених йому стали Гаврило та подруга Орисі – Ганнуся.

XV

Оксен партизанить. Німці  прориваються на Зіньків, а Оксен організовує відхід та зустрічається з німецьким ар’єградом. Живими залишились тільки Оксен та Зозуля. Німцям вони потрібні живими, адже Джмелик хотів особисто поквитатись з ними. Він убиває Зозулю та ранить Оксена. Німці були дуже здивовані: вони б ніколи не вбили своїх, на відміну від українців.

Тадик наказав вбити всю його сім’ю і Джмелик зголосився. Він пожалів дітей і радив їм тікати. Всіх мертвих партизан виставили на показ. Старого Гамалію викликали до офіцера і його проводили серед померлих. Він заглядав у кожне обличчя та схиляв в подяці голову. Серед них був і Оксен. Його рука так і залишилась витягнута, ніби збиралась ось-ось вистрелити. «Дякую сину, що не зганьбив мене» і після цих слів старого Гамалію розстрілюють.

Авторські права на переказ належать сайту dovidka.biz.ua.