Україна в Першій світовій війні

Україна в Першій світовій війні

Територіально-політичні цілі воєнно-політичних блоків – учасників війни

Першу світову війну розпочали два військово-політичні блоки: Антанта (Велика Британія, Франція, Росія, згодом приєдналося ще понад 20 держав) і Троїстий союз, який у ході війни перетворився на Четверний (Німеччина, Австро-Угорщина, Османська імперія та Болгарія). У цій війні Україна стала об’єктом зазіхань агресивних держав Європи:

Російська імперія, володіючи більшістю українських земель, планувала захопити ще й Галичину, Буковину і Закарпаття. Крім того, вона прагнула ліквідувати організаційні центри українського визвольною руху. Свої грабіжницькі наміри російська пропаганда прикривала заявами про прагнення зібрати воєдино всі «російські» землі, до яких вона відносила й українські етнічні території;

Австро-Угорська імперія мала на меті приєднати до своїх володінь Волинь і Поділля;

Німецька імперія добивалася розширення територій за рахунок українських земель Сходу і Півдня. Загарбання України серед німецьких політиків вважалося найважливішим кроком до розгрому Російської імперії. Деякі німецькі діячі не виключали створення автономної чи навіть формально самостійної Української держави.

Позиції українських політичних сил Наддніпрянської України та західноукраїнських земель щодо війни і їх еволюція.

В умовах війни перед українськими політиками постало питання, яку позицію зайняти щодо неї. Єдиної лінії представникам українських політичних сил виробити не вдалося. Спільне було те, що всі прагнули використати війну для поліпшення національно-культурного становища України:

Снмон Петлюра у статті «Війна і українці» закликав всебічно підтримати Росію у війні проти Німеччини й Австро-Угорщини. Він надіявся, що після переможного закінчення війни російський уряд змушений буде надати Україні автономію (згодом зрозумів помилковість позиції). Марність цих сподівань показали вже перші дні війни. У Наддніпрянщині були закриті нечисленні українські газети, журнали, видавництва, «Просвіти». Чимало українських діячів, зокрема М. Грушевського було заслано. Лідер УСДРП В. Винниченко засудив війну;

Товариство українських поступовців (ТУП) закликало українців підтримати Російську імперію, 1916 р. у декларації «Наша позиція» закликало до нейтралітету, не під гримувати жодну з сторін, що воювали;

у 1915 р. в Харкові виникла організація «Юнацька спілка», деякі члени виступала за поразку Росії.

Українські політичні партії Галичини {УНДП, УРП, УСДП) створили 1 серпня 1914 р. Головну українську раду (ТУР) на чолі з К. Левицьким. Вона у своєму «Маніфесті» закликала до боротьби за визволення України шляхом всебічної підтримки Австро-Угорщини. Головні вимоги Ради в національному пйтанні були такі: утворення самостійної Української держави на територіях, які до війни належали Російській імперії, і національно-територіальна автономія західноукраїнських земель, об’єднаних в один коронний край. За ініціативою ГУР у серпні 1914 р. відбувається формування легіону Українських січових стрільців (УСС), який розглядався як зародок майбутньої національної армії. Його першим командувачем був Михайло Галущинський.

4 серпня 1914 р. у Львові група українців — емігрантів з Наддніпрянської України — створила Союз визволення України (СВУ). Члени організації (Д. Донцов, А. Жук, М. Меленевський та інші) у програмному документі «Наша платформа» виступали за відокремлення України від Росії й створення незалежної демократичної Української держави у формі конституційної монархії.

ГУР і СВУ в 1915р. об’єдналися у Відні в Загальну українську раду. Але СВУ проводила окрему роботу:

•  пропагандистську — видання брошур, преси, читання лекцій з історії та сучасного становища України;
•  дипломатичну — налагодження відносин з урядовими колами країн Четверного союзу і нейтральних;
•  з полоненими-українцями у німецьких і австрійських концтаборах. Один з активних діячів організації Олександр Скоропис-Йолтуховський добився від властей згоди на переведення 80 тис. українців до трьох таборів і дозволу на опіку полоненими СВУ. Ця робота сприяла зростанню їхньої національної свідомості;
•  адміністративно-організаційну — формування з українців органів місцевої влади на окупованій Німеччиною території Волині, Полісся, Підляшшя, заснування зокрема 134 шкіл.

Перебіг воєнних дій на території України

Російська армія виграла у серпні-вересні 1914 р. Галицьку битву в австро-угорського війська, взяла Львів і зайняла Галичину та Буковину. Це оцінювалося як завершення справи Івана Калити, який почав процес об’єднання московських земель. Галичину й Буковину царизм розглядав як частину Росії. На цих територіях було створено Галицько-Буковинське генерал-губернаторство, яке очолив граф А. Бобринський, відомий українофоб. Він намагався знищити усі прояви українського життя: газети, журнали, книгарні, видавництва, партії, організації. Гонінь зазнала УГКЦ, митрополит А. Шептицький був заарештований і засланий на північ Росії. Тисячі українських діячів були вислані в Сибір. Вся політика російської окупаційної влади була спрямована на те, щоб знищити національні особливості галичан, русифікувати їх. Російський діяч П. Мілюков назвав це «європейським скандалом». Становище змінилося лише в 1917 р., коли Галицько-Буковинське генерал-губернаторство очолив відомий український діяч, історик Дмитро Дорошенко.

Протягом 1915 р. німецько-австрійські війська відвоювали майже всю Галичину та Буковину, захопили частину Волині. Австрійська влада, використовуючи окремі факти співробітництва «москвофілів» з російською окупаційною владою, також здійснила масові репресії проти галичан, яких навіть звинувачували у своїх поразках. Таким чином, західноукраїнське населення опинилося між двох вогнів, зазнаючи переслідувань при владі обох сторін, які воювали.

Н 1916 р. російські війська Південно-Західного (фронту під командуванням А. Брусилова провели операцію, відому під назвою «Брусиловський прорив», захопивши знову значну частину Галичини й Буковини.

Наступного року російське військо відступило з усієї окупованої території.

Бойовий шлях легіону Українських січових стрільців

•  його початок припадає на вересень 1914 р., коли вони захищали в Карпатах Ужоцький перевал;
•  справжнє бойове хрещення січові стрільці пройшли 29 квітня — 2 травня 1915 р. у боях за гору Маківка;
•  відомими сторінками історії УСС стали бої на горі Лисоні поблизу Бережан на Тернопільщині (1916 р.);
•  біля села Конюхи у цьому ж краї (червень 1917 р.).

Австрійське та німецьке командування не раз відзначало героїзм УСС, навіть називали їхній полк «найкращим підрозділом всієї австро-угорської армії». Стрільці навіть у жорстоких умовах війни знаходили час для громадської та національно-культурної роботи.

Суспільно-політичне становище населення впродовж війни

 Після поразок російської армії в 1915 р. уряд змушений був допустити громадські організації до справи забезпечення армії продовольством і спорядженням, до опіки над шпиталями, біженцями та населенням з прифронтової зони. Виник ряд впливових організацій, зокрема Військово-промисловий комітет, Союз міст, Союз земств, «Товариство допомоги населенню Півдня Росії, яке постраждало від воєнних дій». У них активну роль відігравала українська інтелігенція,

Соціально-економічне становище населення впродовж війни

У ході війни відбувалися значні зміни в народному господарстві, викликані переорієнтацією на забезпечення потреб армії. Промисловість, транспорт і фінанси не витримували перевантажень воєнного часу і розладнувалися. Вони не могли забезпечити потреби фронту н тилу. Швидко наростали продовольчі труднощі. Все це викликало загострення соціальних суперечностей, назрівання революційної кризи, особливо в Наддніпрянщині (повстання у с. Нижня Сироватка, Сумщина).

Динаміка змін у свідомості різних соціальних верств українського суспільства

У цих умовах національно-визвольний рух набував усе радикальніших форм. Участь у воєнних діях мільйонів українських селян істотно змінила їх. Вони чи не вперше зіткнулися з новітніми досягненнями людської цивілізації. Характерно, що процес долучення українців до цих досягнень відбувався одночасно з із зростанням національної самосвідомості. Ідея створення незалежної Української держави поширюється серед українців.

Соціально-економічні та політичні наслідки війни для українського суспільства:

•  розорення західноукраїнських земель, виникнення проблеми біженців, депортованих, переміщених осіб;
•  значні людські втрати (близько півмільйона осіб), велика кількість поранених, полонених, інвалідів:
•  кризовий стан економіки, диспропорції у промисловості, інфляція, перебої в роботі транспорту, страйки;
•  скорочення посівних площ, працездатного населення на селі, посилення селянських виступів;
•  утримання за рахунок місцевих ресурсів близько половини російської армії та тилових гарнізонів;
•  послаблення Російської й Австро-Угорської імперій, що прискорило майбутні революційні події;
•  створення українських збройних формувань, набуття воєнного досвіду;
•  порушення «українського питання» на міжнародному рівні.

Отже, незважаючи на великі людські та матеріальні втрати, розкол національного руху, придушення опозиційних сил, Перша світова війна сприяла визріванню українського народу, перетворенню його на повноцінну націю, готову до створення власної держави.

Хронологічна таблиця: Україна в Першій світовій війні

Персоналії: Україна в Першій світовій війні

Терміни: Україна в Першій світовій війні