Українські вірші для дітей

Вірші на українській мові для дітей про весну, про маму, про природу, про спорт, про посуд, про тварин, про зиму зібрані в цій статті.

Українські вірші для дітей

М. Стельмах

ЗАЄЦЬ СПАТИ ЗАХОТІВ

Заєць спати захотів,
Сам постелю постелив,
Сам собі зробив подушку,
Підмостив її під вушко.
Та у зайця довге вушко —
Все звисає із подушки.
***

П. Воронько

КІТ НЕ ЗНАВ

Падав сніг на поріг.
Кіт зліпив собі пиріг.
Поки смажив, поки пік,
А пиріг водою стік.
Кіт не знав, що на пиріг
Треба тісто, а не сніг.
***

Ластовенятко
(П.Тичина)

Встали мати, встали й татко:
Де ластовенятко?
А я тут, в саду, на лавці,
Де квіти-ласкавці.

***

У нашого хлоп’ятонька
(О.Олесь)

У нашого хлоп’ятонька
Блакитні оченятонька,
Волоссячко м’якесеньке,
А личенько білесеньке.
І зайчики, і пташечки,
Й малесенькі комашечки
Хотіли б з ним погратися,
Та страшно їм озватися.

***

Оленка маленька
(П.Воронько)

— Оленко маленька,
Чому ти раденька?
— Бо в мене весела рідня.
— Чому в тебе очі
Такі голубенькі?
— На небо дивлюся щодня.
— Чому це у квітах
У тебе сукенка?
— В квітник я ходжу по росі.
— Розумна Оленко,
Чому ж ти маленька?
— Тому я маленька,
Що звуся Оленка, —
Оленки маленькі усі.

***

Правда ж, мамо, я великий?
(М.Познанська)

Правда ж, мамо, я великий?
Сам взуваю черевики,
Зашнуровую шнурочки,
Сам вбираюся в сорочку,
Сам лице і руки мию,
Сам зачісуватися вмію,
I не плачу я ніколи…
Скоро вже піду до школи.

***

Сімейка
(І.Калинець)

Був собі хлопчик —
Наколінігопчик,
на коліні — на коні —
ма-ми-нім.
Був у нього братик —
Нароверігнатик.
Сам жене, сам жене —
а мене?
Була у нього бабуся —
Похатікручуся.
Треба нашій бабці
роликів до капців.
Був у нього дідусь —
Пішкиобійдусь.
Ходить собі сам —
такий з нього пан.

***

У нашого Омелечка
(З народного)

У нашого Омелечка
невеличка сімеєчка:
тільки він та вона,
та старий та стара,
та Іван, та Степан,
та Василь, та Панас,
та той хлопець, що в нас,
та дві дівки косаті,
та два парубки вусаті,
та дві Христі в намисті,
та дві ляльки в колисці.

***

Туп-туп
(М.Пригара)

Котик 6іга ніжками —
Диб-диб.
Коник теж он бришкає —
Стриб-стриб!
Ну, а в тебе, бачиш, ніжки
Щось не ходять анітрішки.
Ти ступни отак, як киця!
А Оксаночка боїться.
Ти тікай, тікай, коток,
Од сестрички у куток!
Покотися під стілець,
Бистрий м’ячик-стрибунець!
Тут Оксаночка зирнула,
Ручки витягла й ступнула.
За м’ячиком, за котком,
Що вистрибує кругом, —
Туп!

***

Я прокидаюся рано
(І.Гнатюк)

Я прокидаюся рано —
Й зразу, хоч ще не встаю,
Тільки спросоння погляну,
Бачу матусю свою.

Мати — досвітня пташина,
З досвітку віч не зімкне,
Ходить по хаті навшпиньки,
Щоб не збудити мене.

Мати — то сонечко рідне,
Сонечко ясне, земне,
Слово її заповітне
Гріє і живить мене.

***

Мама
(В.Гринько)

Ще в колисці немовля
Слово «мама» вимовля.
Найдорожче в світі слово
Так звучить у рідній мові:
Мати,
Матінка,
Матуся,
Мама,
Мамочка,
Мамуся!
Називаю тебе я,
Рідна ненечко моя!

***

Найрідніша
(Л.Голота)

Хто розкаже мені казку,
хто щедріший всіх на ласку?
Ти, матусю, наймиліша!
В цілім світі найрідніша!

Хто нас ніжить і голубить,
пестить, гладить, ніжно й любо
пригортає до серденька?
Ти, моя найкраща ненька!

***

Пісенька про маму-чарівницю
(В.Кордун)

Як мама пісню заведе —
Сідаємо гурточком:
Сестричка, я, щеня руде,
Курчата й мудра квочка.

Співає мама про коня,
Що заблукав у полі
Ніхто його не перейняв
Ще й досі на роздоллі.

I розквітають враз слова
Зелені й василькові.
Співає мама й вишива
Всіх нас на рушникові.

Виводить голочка швидка
Стібочок по стібочку —
На полотні мене й рудька,
Курчат і мудру квочку.

***

Казочка від мами
(Р.Завадович)

Як настане вечір, тихо і злегенька,
українську казку каже мені ненька.
Я тоді до неньки тілом всім тулюся —
бо цікаво слухати і боюся…
Ось князівна-краля у неволі в змія,
лицар побиває змія-чародія.
Ось і чарівниця, згорблена бабуся —
ох, цікаво слухати і боюся…
Як настане вечір, тихо і злегенька,
українську казку каже мені ненька,
каже мені казку рідними словами —
ох, яка то люба-мила казочка від мами!

***
Біля кого найтепліше
(М.Людкевич)

— Біля сонця, — шепче поле
І стернею небо коле,
Гріє лапки журавлів,
Вигляда сімох вітрів.

— Біля ватри, — каже тато,
— Коли хочеться співати,
Пізнавати сни земні
На пташиному крилі.

— Біля печі — каже дід, —
Ні печалі, ані бід,
Хоч мороз, як лютий звір,
Що прибіг з Карпатських гір.

— У перині, — дума киця, —
I вуркочеться, і спиться.
I калачиком пухнастим
Засинає біля Насті.

— Біля мами, — кажуть діти, —
Завше радісно, як літом.
Навіть вмитися сльозами
Теж найкраще біля мами.

***

Сама в хаті
(А.М’ястківський)

Кошенятко чеше вуса
Лапками двома.
На базар пішла матуся,
В хаті я сама.
Вмиюсь чисто, вмиюсь біло
I тоді візьмусь за діло.
Підмету гарненько в хаті,
Молока дам кошеняті,
Своє ліжко застелю,
Квіти в горщиках поллю.
Заплету я кіски русі
I чекатиму матусі.

***

Мати
(Автор: М.Підгірянка)

Хто тебе так щиро любить,
І вбирає, і голубить,
I кладе у постіль спати?
Мати.

Хто стеріг тебе від злого,
Відмовляв собі усього,
Щоб тобі віддати?
Мати.

Хто тебе узяв за руку
I до школи на науку
Вів, щоб розуму навчати?
Мати.

***

Матусине щастя
(М.Сингаївський)

Є турбота в сонця —
людям помагати,
яблука і вишні
соком наливати.

А моя турбота —
мамі помагати,
братика малого
в колисці гойдати.

I на щастя неньці
швидше виростати,
щоб завжди пишалась
Батьківщина-мати.

***

Гарне слово
(К.Перелісна)

Мама! Мама! — гарне слово,
Тільки скажеш — все готове!
«Мамо, кашки!» — кашка є.
«Мамо, чаю!» — вже наллє.
«Мамо, спатки!» — вже роздітий,
I у ліжку, і укритий.
«Мамо, ніжку зав’яжи!»
«Мамо, казку розкажи!»
Мама! Мама! — гарне слово,
Тільки скажеш — все готове!

***

Диво-татусь
(Автор: Л.Вознюк)

Як весняне сонечко,
усміхалась донечка.
В оченятах сяяли
щастя промінці.
Тішилася донечка,
що її долонечка,
крихітна долонечка,
в татовій руці.
Щебетала донечка
про жучка та сонечко.
З татком не боялася
навіть павука.
Бо у світі цілому
малюку несмілому
так спокійно й затишно
в тата на руках.
I радів за донечку
місяць у віконечку,
на краєчок ліжечка
стиха він присів.
Побажав маляточкам —
хлопчикам й дівчаточкам
мати добрих, лагідних
диво-татусів.

***

Якщо говорити між нами…
(М.Пономаренко)

Якщо говорити між нами,
То все починається з мами.
I казочка перша у світі,
I сонячна подорож в літо.
Найперші легенькі сніжинки
I сяюче диво — ялинка.
Від мами — і літери, й слово,
I зроблена разом обнова…
Якщо говорити між нами,
То все починаеться з мами.

***

Галюся
(К.Перелісна)

У Галюсі є мамуся.
У мамусі є матуся,
А матусина матуся —
То Галюсина бабуся.
А у тата є татусь,
Для Галюсі він — дідусь!
I ще знайте, що Галюся —
Внучка діда і бабусі!

***

Бабуся і внук
(Г.Бойко)

Бабуся внука колисає,
А внук ніяк не засинає.
Розповіла вже всі казки,
I віршики, і приказки.
Стомилася, та все ж співає, —
А внук ніяк не засинає.
Аж враз в кімнаті тихо стало —
Мабуть, уже заколисала…
Та ні, знов пісенька луна
Якась тонка і голосна.
Піду в кімнату подивлюся —
Щось наче голос не бабусі
Зайшов — побачив я дива:
Бабуся спить, а внук співа!

***

Доброго ранку!
(В.Верховень)

Наша бабуся така неслухняна —
завжди вона прокидається рано!
I починає гриміть коло печі,
сни не дає додивитись малечі.

Поки вмиваємо соннії личка,
вже на столі — золота паляничка.
Ставить бабуся до неї сметанку
і усміхається:
— Доброго ранку!

***

Мудрі поради
(Л.Вознюк)

Прислухайся, дитино,
до батьківського слова,
що сповнене терпіння,
турботи і любові.
Прислухайся, дитино,
до дідуся поради,
бо й татові твоєму
не раз він мудро радив.
Прислухайся, дитино,
до рідної матусі,
якій дісталась ніжність
і ласка від бабусі.
Збери усі поради,
не загуби нічого.
Про тебе також скажуть:
— Прислухайтесь до нього!

***

Лиш борошно трясла
(Л.Кир’яненко)

Розгодинилось надвечір —
затишно, гудуть джмелі.
У садку сім’я зібралась.
Вже й вечеря на столі.
Оля з тацею підходить:
— Пиріжечки ось. Беріть!
Із капустою, рум’яні,
ще не встигли підгоріть!
— Ну і помічниця в мене…
Та коли ж ти підросла?
— Це не я, це все бабуся.
Я лиш борошно трясла!

***

Бабусині казки
(М.Підгірянка)

Ой, нема миліше,
Нема веселіше,
Як в бабці в гостині, —
Медом нагодує,
Солодко цілує
Личенько дитині.
Яблучок нав’яже,
Казочку розкаже,
Ще й лялечку справить, —
Бабуся радіє,
Сама молодіє,
Коли внучків бавить.

***

Бабусі
(А.Костецький)

Дай, бабусю, поцілую
Сивину твого волосся,
Теплим подихом зігрію
Снігом вибілені коси.

Може, і на них розтане
Лоскотливий іній срібний,
Мов зимові візерунки
На замерзлій з ночі шибі.

***

Хиталочка-гойдалочка
(Т.Коломієць)

Хиталочку-гойдалочку
Гойдатиму в садку.
Малесеньку Наталочку
Присплю у холодку.
Хить та хить.
Тихо. Цить.

Хиталочко-гойдалочко,
Гойдайся, не скрипи.
Кричалочко Наталочко,
Мала сестричко, спи!
Хить та хить.
Тихо. Цить.

Хиталочка-гойдалочка
Не забавка мені.
Приспала я Наталочку,
Вона ж росте у сні.
Хить та хить.
Тихо. Спить.

***

Два сонечка
(Б.Данилович)

Ще сонце не встало,
Ще тільки сіріє —
Мене від світанку
Два сонечка гріють.
Два сонечка ясні
Від ранку до ночі —
Це дивляться тепло
Бабусині очі.

Вже сонце схилилось,
Пташки сплять у гаї,
Засну — наді мною ж
Два сонечка сяють.
Два сонечка ясні
Від ранку до ночі —
Два сонечка красні,
Бабусині очі.

***

Темна ніченька
(Л.Куліш-Зіньків)

Покотилось сонечко
За лісок,
Замовкає пташечки
Голосок.
Стала темна ніченька
На поріг.
Розстелив я ліжечко
Й спати ліг.

***

Мій дідусь
(М.Підгірянка)

Мій дідусь старенький,
Як голуб сивенький,
По садочку ходить
I мене, малого,
Онученька свого,
За рученьку водить.

По садочку ходить,
Яблучка знаходить
Ще й з горішків зерна.
Дідусь любий, милий,
Як голубчик сивий,
Голівка сріберна.

***

Ось яка родина
(А.Камінчук)

Завтра іменини
В тітки капустини.
Прийде дід-дідище,
Старий капустище.
Прийде з ним бабуся,
Стара капустуся.
Прийдуть два синочки,
Малі капусточки.
Прийдуть і три доні,
Малі капустоні.
Прийде капустон,
Дін-дон-дон! Дін-дон-дон!
— Прийде вся родина! —
Каже капустина.

***

Що кому сниться
(В.Крищенко)

Сниться полю дощик,
Картоплині — горщик,
А відерцю сниться
Копанка-криниця.
Сонце сниться вітам,
Хатці сниться брама,
А маленьким дітям
Сниться їхня мама

***

Непосидючий м’ячик
(В.Багірова)

М’ячик-скачик, стрибунець,
Ліг спочити на стілець.
Довго влежати не міг
Та й стрибнув мені до ніг.

***

Вранці
(П.Осадчук)

Прокидаюсь рано —
Миюся під краном.
Мию всіх моїх звірят,
Що стають за мною в ряд.

А звірята —
Як малята:
Люблять хлюпатись звірята.

Поки я скупав лисичку,
Вимив зайцю ноги,
Утворили ми криничку
Посеред підлоги.

Поки я помив слона —
Мокрі стеля і стіна.

Поки песика скупав —
Ой-йой-йой, довкола став!

Починаю другий раз
Всіх звірят купати.
— Досить з тебе, водолаз, —
Гнівається мати.

***

Праля
( Т.Коломієць)

Ляльчине убраннячко
Я зберу.
Ляльчине убраннячко
Поперу.
Лийся, водичко, із крана.
Буде спідничка попрана.
Лийся, водичко, сріблиста,
Буде хустиночка чиста.
Почеплю убраннячко
На шнурі,
Посушу убраннячко
У дворі.
Сонечко буде світити,
Ляльчину хустку білити.
Буде вітрець повівати,
Буде вбрання висихати.

***

Найкраща іграшка
(А.Костецький)

Не вгадать тобі
нізащо,
котра з іграшок —
найкраща!

— Знаю!
Трактор заводний!
— Зовсім ні.

— Електрична залізниця!
— Помилився.

— Ну тоді це — пароплав!
— Не вгадав!

— Зрозуміло: це — літак!
— Знов не так.

Добре,
відповідь я дам: та,
яку зробив ти САМ!

***

Лякливий козлик
(Л.Куліш-Зіньків)

М’ячиком козлик
Погратись не встиг —
М’ячик потрапив
Малому на ріг.
М’ячик присвиснув
І засичав —
А козлик злякався
І з двору помчав.

***

Повітряний змій
(М.Петренко)

Гляньте всі: на поводу
В небі хмару я веду!
Біла хмара мерехтить,
А за нею тінь біжить:
Значить, я і тінь веду
На своєму поводу!
Тінь і хмарка — це все мій
Повітряний змій!..

***

Плюшеві тигри
(Е.Красноруцький)

Є у мене аж два тигри.
З ними граюся я в ігри.
А як спати покладемось,
Усі троє обнімемось
І під ніжну колисанку
Засинаєм аж до ранку.

***

На добраніч
(Д.Чередниченко)

На добраніч, мої лялечки,
мої зайчики і ведмедики.
На добраніч, мої котики,
і слухняники, і вередики.
Позаплющуйте свої віченьки
та постулюйте свої вустонька,
ніженьки простягніть,
спіть…

***

Пісочниця
(А.Костецький)

Кожному в пісочниці
Дуже грати хочеться,
Бо не просто в ній пісок:
Тісто в ній на пиріжок.
Для фортеці цегла в ній.
Для машин — гараж новий.
Ось чому в пісочниці
Всім пограти хочеться.

***

Піжмурки
(О.Маландій)

Тільки вийшла
Наша Соня з хати —
Сонечко повз вишні
Сіло аж за гай,
Мов хотіло
В піжмурки пограти,
Мов гукало:
«Спробуй відшукай!»

***

Коники
(Т.Коломієць)

З країни Каруселії,
Весняної, веселої,
Подзенькуючи в дзвоники,
Притупотіли коники.
Із жовтими попонами,
Із гривами червоними.
Цок-цок, цок-цок підковами
Об вулиці бруковані.
— Поїхали! — запрошують
І вуха нашорошують.
— Куди? — півні дивуються.
— Ах-ах! — качки хвилюються.
А коники вибрикують:
— Поїхали! — викрикують. —
Візочками дощатими,
Дзвінкими коліщатами,
Із піснею веселою
В країну Каруселію.
Поїхали — потішитесь,
Надовго в нас залишитесь!

***

Річка
(М.Рильський)

Хлюпоче синя річка —
Ой річка, ой ріка!
Юрба нас невеличка,
Зате ж бо гомінка!
І співи тут, і крики,
І радість тут, і сміх.

А вколо, як музики, —
Гурти пташок дзвінких.
І кожна ж то співає,
І кожна поклика:
«Ой небо, ой безкрає,
Ой річка, ой ріка!»

Он рибки затремтіли,
Пливуть із глибини.
Коли б співать уміли,
Співали б і вони.
А так за них співає
Компанія лунка:
— Ой небо, ой безкрає,
Ой річка, ой ріка!

В дитячому садку ми
Пригадуєм той день,
І знов дзвенять нам шуми
Веселих тих пісень.
Хай осінь, хай тумани,
А пісня та дзвінка
Ніяк не перестане:
«Ой річка, ой ріка!»

***

Дударик
(М.Возіянов)

Грає одуд у дуду,
У дуду.
З ним розмову
Поведу, поведу:

Дуда-дуда, дударику, —
Не мовчи, не мовчи,
В дудку грати-вигравати
Научи, научи!

Я заграю веселенько
У дуду, у дуду —
Заспіває соловейко
У саду, у саду.

***

Пташка маленька
(З народного)

— Пташка маленька!
Де твоя ненька?
— На маківці сиділа,
Дрібен мачок дзюбала.
— Дзюб, дзюб, дзюбанець!
Ходи, пташко, у танець!

***

Узялась лозина биться…
(Т.Коломієць)

Це не казка, а билиця —
Узялась лозина биться.
Воювала з кропивою
Із жалючою і злою,
Задиралась з будяками,
Із рогатими жуками,
З білим цапом бородатим,
З гусаком старим, цибатим…
Билась, билась, притомилась,
Коло тину прихилилась,
Та й питається у Гриця:
— А коли іще нам биться?

***

Сварка
(М.Пригара)

Рано-вранці за дрібнички
Посварились дві сестрички.
— Не чіпай моєї книжки!
Не бери ведмедя Мишки!
— Віддавай мій олівець,
Що поламаний кінець!
І шматок отої стрічки,
І лялькові черевички.
В мій куточок не ходи!
Ми у сварці назавжди! —
Посідали по кутках,
Надулися — глянуть страх!
А надворі дощ і вітер,
Дуже сумно так сидіти!
Де не глянеш — скрізь краплинки,
Навіть просвітку нема.
.. .Почекали дві хвилинки,
Обернулись крадькома.
Вдвох одразу обернулись,
Не хотіли — а всміхнулись.
Що за гра на самоті?
Вже й ляльки якісь не ті…
І, забувши всі дрібнички,
Помирились дві сестрички.

***

Вийди, вийди сонечко
(З народного)

Вийди, вийди, сонечко,
На дідове полечко,
На бабине зіллячко,
На наше подвір’ячко.
На весняні квітоньки,
На маленькі дітоньки,
Там вони граються,
Тебе дожидаються.

***

В день народження Оксанки
(Г.Чубач)

В день народження Оксанки
Принесли сусіди санки.
Та на вулиці ще боса
Жовтолиця ходить осінь
І нанизує намисто
З трубочок сухого листя.
А заплакана Оксанка
По дорозі тягне санки
І питається в усіх:
— А сьогодні буде сніг?
Всі сміються: — ця дитина
Гарно їздити повинна!

***

Гра у сніжки
(П.Воронько)

Із доріжки до доріжки
Полетіли влучні сніжки,
І почався білий бій,
Закрутився у сувій.
Закрутився, покотився.
Під горою зупинився.
Зверху сніг і знизу сніг,
І ніхто узнать не міг,
Де чиї стирчали ніжки.
Ой, весела гра у сніжки!

***

Падав сніг
(Т.Коломієць)

Падав сніг,
Сипав сніг.
Раптом перестав.
— Чим ти, сніжку-
Перебіжку,
На землиці став?
— Для озимки —
Периною
Пухнастою.
Для ялинки —
Хустиною
Зірчастою.
У затишку —
Подушкою-
Минушкою
Для зайчат.
На узвишку —
Ковзанкою-
Падалкою
Для хлоп’ят.

***

Саночки
(К.Перелісна)

Гарні сани,та скривились
На досаду дітворі:
Тільки сядеш — вже й скотились…
Через голову з гори!
В сніг упасти — то не смішки!
А санки гег-ген летять!
І доводиться вже пішки
Нам санчата доганять.

***

Снігова баба
(М.Підгірянка)

Що за гамір?
Що за гра?
Ліпить бабу
Дітвора.
Ой, у баби
Горб на спині
І ломака
Он яка!
Ніс у баби
З картоплини,
Рот у баби
З буряка!
Ой же, баба снігова,
Біла в баби голова.

***

Кришталева зимонька
( Г.Бойко)

Кришталева зимонька
В срібнім кожушку!
Ти кругом насипала
Білого сніжку.

Принесла ти радощі
Нашій дітворі:
Гірочка і ковзанка
В кожному дворі!

Кришталева зимонько,
Ще сніжку сипни! —
Сядем на санчата ми,
Візьмем ковзани.

Морозець пощипує,
І сніжок хрустить…
Кришталева зимонька
Всіх нас веселить!

***

На лижах
(М.Підгірянка)

Сніги упали свіжі,
Прослався білий шлях —
Візьму я бистрі лижі,
Полину, наче птах.
В далеку Верховину,
Що мріє у півсні,
У тиху полонину,
В Карпати чарівні!

***

Снігова королева
(Г.Малик)

Де над полюсом Північним
хуртовина завива,
у палаці крижаному
королева прожива.
І зітхає сумно-сумно
Королева Снігова,
із крижинок і сніжинок
виклада такі слова:
«Пропадають тут без діла
гірки, ковзанки і сніг!
Дуже-дуже я б хотіла
чути тут дитячий сміх!
Приїжджайте! Не баріться!
Не чекайте до весни!
Прихопіть з собою тільки
санки, лижій ковзани!»

***

Новенькі ковзани
(В.Слєпцов)

Мороз у кригу закував
Ставок весь до весни,
Мені татусь подарував
Новенькі ковзани.
І ось погожого я дня
Діждався накінець,
Тепер мене хай доганя
Нестримний вітерець.

***

Що ми зліпили?
(В.Терен)

Гірку ліпимо нову —
Білу-білу, снігову.
Та від сонця, від тепла
Наша гірка потекла.
Галас на подвір’ячку:
Ми зліпили річечку!

***

Цирк
(М.Возіянов)

В цирку діти
Зліва, справа…
На арені
Йде вистава:
На жердині
Ворон кряче,
На конячці
Півень скаче,
Леви, тигри
Там і тут,
Витанцьовує
Верблюд,
Песик їде
На ведмеді,
Мавпа —
На велосипеді,
У слона
Удав на спині,
Кішка ходить
По драбині,
На сопілці
Грає кіт…
Цирк — живий
Казковий світ!