Улас Самчук “Марія” дуже стисло
Матерям, що загинули голодною смертю на Україні в роках 1932—1933
Книга про народження Марії
Марія з’явилася на світ у бідній родині. Її тато заробляв на хліб, працюючи у каменоломнях. Марія була першою улюбленою дитиною селянки Оксани, доброї вродливої молодиці. Дівчинка була здорова і красива.
Коли Марії було 6 років, її тато зник. Дівчинка довго чекала його і дивувалася. Згодом вона дізналася, що батько загинув у каменоломнях. Настали голодні часи. Потім захворіла і померла мати.
Дівчинка-сирота жила у тітки Катерини, у якої було багато своїх дітей. Жили вони бідно, відчувалися нестатки. Дивитися за Марією було нікому, вона ходила брудна й обірвана, мусила працювати.
Уже в 9 років Марія почала самостійне життя — найнялася до Мартина Заруби. Родина Заруби поставилась до неї добре, дівчину добре годували, одягали і мили. Марія працювала добре, ні в чому не знала втоми і весь час співала.
Скоро вона стала вродливою дівчиною, і на неї вже задивлялися парубки. Та Марія була до них байдужа. Згодом вона все ж закохалася у наймита Корнія, який найближчим часом мав іти у рекрути. Недовго закохані були щасливими, скоро Корнія забрали у матроси. Марія залишилася сама і чекала якоїсь звістки від коханого. Та Корній довго нічого не повідомляв.
До Марії почав залицятися заможний Гнат Кухарчук. Він терпляче ставиться до відмов Марії, дарував їй подарунки. Деякий час Марія не могла навіть думати про нього як про пару, але так як від Корнія не було ніяких новин, то зрештою дівчина вирішує вийти за Гната заміж. На весіллі наречена почувала себе, наче на похороні. Та все ж трималася гідно, весь час звертаючись за порадою до Гната. Той був щасливий.
Молодий не міг натішитися своєю дружиною, весь час намагався бути коло неї, дарував подарунки, читав книжки. Та для Марії це, скоріше, було тягарем, ніж задоволенням. Скоро відчула вона під серцем нове життя і відразу повеселішала. Народився у них син Роман, і Марія тепер віднайшла сенс буття. Весь вільний час присвячувала вона дитині. Щасливий був і батько.
Коли Роману було півтора роки він сильно захворів, весь час плакав уві сні. Сон віщував Марії недобре: снилося їй, що прийшла її покійна мати і забрала із собою дитину. Невдовзі Романко помер, а разом з ним померла і душа Марії. Марія довго не могла повернутися до нормального життя. Та коли дізналася, що знову вагітна наче отямилася. Та дитина народилася мертвою. На Марія це вже не справило тяжкого враження, хоча Гнат дуже страждав.
Після таких подій Марія наче збожеволіла: почала ходити на вечорниці, залицятися до парубків, занехаяла господарство. Гнат нічого їй не говорив, страждав мовчки. Посварившись з братом, він мусив виїхати з дружиною до комори, де вони тепер і жили.
У цей час приїжджає у відпустку Корній, який зовсім не помічає змарнілої молодиці, що колись була красивою дівчиною. Ніщо, здається, не могло б завдати Марії таких страждань, як ця неувага коханого чоловіка.
Гнатові вдається повернути Марію у сім’ю за допомогою сусідки Гапки, яка викликає у жінки ревнощі. Сусідка розпустила плітки, що Гнат залицявся до іншої.
Скоро у Марії народжується донька Надійка, якій теж не судилося прожити довго: через два роки вона помирає від тифу. У цей же час сталося нещастя з Гнатом. Перебивши у лісі ногу, він потрапив до лікарні. Марія залишається сама на господарстві.
Саме в цей час Корній звільнився зі служби і повернувся в село. Коли Марія зустрічається з Корнієм, який за 7 років служби дуже змінився. Матрос береться допомогти їй, і Марія всією душею припадає до нього, хоч той б’є її, ображає, примушує страждати. Та Марія щаслива бути поруч з коханим.
Після повернення Гната з лікарні вона розлучається з ним і йде жити в обдерту хату Корнія, забравши дві десятини посагу та корівку.
Гнат страшно переживав зраду дружини.
Книга днів Марії
Важко жилося Марії на новому господарстві. Корній, що звик зовсім до іншого життя, спочатку не дуже розумів на селянській праці. Жорстоко відносився він і до жінки, навіть примушуючи її позбутися нового життя, що зародилося у ній. Але Марія хапається за все, прагне зробити своє життя спокійним і забезпеченим. Вона голодна, але щаслива.
Коли Марія знову завагітніла, Корній вирішує одружитися з нею. У них народився син Демко. За дитиною вже не було часу так доглядати, як за попередніми, але воно якось собі росло. Корній взявся за господарство, і все у них пішло на лад. Скоро поставили нову клуню, хату, з’явилися коні. Подобрішав він і до дружини. Щастю Марії не було меж.
Скоро народилося у них ще двійко дітей: Надійка і Максим. Але почалася війна, і Корнія забрали до війська. Прийшов від нього лише один лист, а більше нічого не чути. Марія намагалася підтримати своє господарство, але це було дуже важко.
Біля неї знову з’являється Гнат і пропонує свою допомогу. Марія відмовляється. Помітивши страждання Гната, та ж сусідка Гапка, що колись повернула Марію до сім’ї, закидає Гнатові думку, що, опинившись у тяжкій скруті, Марія мусила б прийти до нього.
На Великдень, коли Марія була в церкві, її подвір’я запалало з усіх боків. Попеклася худоба, згоріло зерно. Сусіди вказували на Гната, але Марія відмовилася свідчити проти нього. Сусіди допомогли їй обсіятися та покрити соломою хату.
Зустрівши Марію, Гнат божиться, що не підпалював її хати і розказує страшний сон: він бачив, як її середній син Максим (значить, буде ще один) у страшному льоху відрубав їй сокирою руку, за що Корній зарубав тією ж сокирою його. Гнат знову пропонує їй свою допомогу, але Марія відмовляється.
Повертається з війни Корній, вони відновлюють господарство. Народжується третій син Лаврін.
Сини ростуть зовсім різними. Демко стає помічником у господарстві, Максим же лінивий, ні до чого не хоче докладати рук. Радує Марію її дочка, роботяща, ласкава. Лаврін росте дуже розумним.
Як виростає Демко, його забирають у рекрути, і через деякий час сім’я отримує повідомлення, про його смерть. Відмолюючи його душу у церкві, Марія бачить серед ченців Гната. Потім надходить звістка, що Демко живий. Він пише матері, щоб вона надіслала йому житніх сухарів. Кожного дня надсилає мати синові посилки, але звістки більше не отримує.
Приходить 1917 рік. Скрізь відбуваються якісь страшні і тривожні, мало зрозумілі простій людині події.
Максим подався з дому шукати легкого хліба, а Лаврін навчається у школі, вірить в ідеї національного відродження.
Надійка виходить заміж за колишнього матроса Архипа Паньківа. До родини приїздить Максим, що зрікається усіх моральних цінностей своїх предків і закликає всіх до атеїзму. Корній виганяє його з хати.
Книга про хліб
Господарство Корнія і Марії занепадає. Доводиться віддати корову, а покоси толочать вояки, що проїжджають повз село.
Повернувся з фронту Максим, який повідомляє батьків, що хоче одружитися, і виганяє їх з хати. Марія, Корній та Лаврін вибираються з рідного подвір’я у спорожнілу хату односельчан, яких відправили до Сибіру.
Надійка чекає народження дитини. Її чоловік поступово привчається хазяйнувати на землі. Здається, що вона має бути щасливою.
Починається голодомор… Україна працює і віддає свій хліб державі, у той час як по її селах люди пухнуть з голоду.
Корній, Марія і Лаврін тяжко працюють на своєму господарстві, але їсти нема що. Надійка розказує, що у них забрали весь зароблений хліб, і останнє, що у неї залишилося. Надійка не знає чим годувати донечку, що нещодавно у неї народилася.
Максим заявляє на свого брата Лавріна, і того заарештовують. Даремно Марія намагається відшукати хоч сліди свого молодшого сина.
Крім того, Максим зрікається своїх батьків куркулів.
Люди годуються зібраним, краденим на полях зерном, гнилою картоплею, що залишилася після збирання, лободою. Багато селян помирає з голоду.
Архип разом з кількома чоловіками зважується підрити монастирські комори, де зберігався хліб. Його забрали, і він уже не повернувся.
Гнат у чернечій рясі проповідує кінець світу.
Надійка хворіє, Марія від голоду вже не може пересуватися. Корній намагається якось прогодуватися, вполювавши зайця. Піднімає навіть руку на свого собаку, але не може вбити вірного друга.
Марія ледве доходить до дому Надійки і бачить страшну картину… Надійка задушила дитину, яка мучилася від нестерпного голоду, і збожеволіла. У нестямі Корній іде до свого старого подвір’я і вбиває сокирою їхнього середнього сина Максима, що є ніби уособленням усього страшного, що випало на долю чистих і працьовитих людей.
Після того він іде з дому, щоб померти. З’являється Гнат і зізнається, що це він колись підпалив колись хату Марії, бо дуже любив її. Та жінці вже все одно. У неї немає сил жити. Настає останній 26258-й день її життя.
