Розділ “Усе шкереберть. І в цьому є сенс” читати скорочено з твору “Щоденник Ельфа” Наталки Малетич варто, щоб згадати історію кохання підлітків.
“Усе шкереберть. І в цьому є сенс” скорочено аудіокнига
“Усе шкереберть. І в цьому є сенс” скорочено читати
Андріан, звичайний хлопець, який мріяв поїхати до літнього англомовного табору поблизу Лондона разом із другом Сергієм і дівчиною Златою, яка йому дуже подобалась. Андріан був дуже щасливий і очікував на цю подорож. Але все пішло шкереберть. Напередодні їхнього виїзду, батько Андріана, який працював реставратором, впав з риштування, коли займався відновленням розпису у соборі, і потрапив у лікарню. Лікування батька вимагаго значних коштів, і тому поїздка хлопця в табір стала неможливою. Андріан дуже засмутився, але все ж підтримував маму, яка хлилювалася через стан батька.
Поки мама працює, Адріан кожного дня ходить до батька в лікарню. Йому доводиться робити незвичні для себе та батька речі: хлопець годує тата, голить йому бороду та виконує інші обов’язки. Спочатку це видається незвичним і Адріану і батьку, якому було ніяково через свою безпомічність. Та зрештою Адріан розуміє, що його підтримка дуже важлива для тата. Тато розміє, що син сумує через те, що не зміг поїхати до табору і обіцяє, що наступного літа, він зможе втілити свою мрію.
У цей час Андріан також отримує повідомлення від Сергія. Товариш розповідає, що вони зі Златою весело проводять час у таборі. Також Сергій зізнається, що закохався у Злату, і вона відповіла взаємністю. Це дуже ранить Андріана, адже ця дівчина дуже подобалася йому.
Невдовзі батька виписують з лікарні й Адріан допомагає йому вдома. Якось тато просить сина поїхати до бабусі та допомогти їй заготувати сіно для корів. Андріан погоджується поїхати в село, хоча перспектива провести там кілька тижнів йому не до вподоби. Він згадує, як раніше всіляко уникав таких поїздок, проте цього разу розуміє, що його допомога справді потрібна. Хлопець засмучений, що цього літа все відбувається не так, як він хотів: у табір він не поїхав, зі Златою тепер його друг, а тепер ще й в село потрібно їхати.
Андріан приїздить до бабусі, яка жила в мальовничому карпатському селі. З перших хвилин він захоплюється красою природи: висичезними ялинами, полянами з різнотрав’ям і затишною дерев’яною хатою. Бабуся щиро радіє його приїзду, хоча він дещо скептично ставиться до сільського життя без інтернету та сучасних зручностей.
Наступного дня Андріан пішов у поле перевертати сіно. На сусідньому поолі він побачив дівчину, приблизно його віку, але заговорити з нею так і не наважився. По обіді Андріан вирішив піти скупатися до річки Стрий і дорогою згадав моторошну легенду, як вона зʼявилась. Колись чоловік повертався з ярмарку і купив там торбу солі. Дорогою він зустрів свого небожа, який запитав, що його Стрий (тобто дядько) несе. А той і пожартував, що золото. Хлопець повірив і вбив стрийка, а коли побачив, що у торбі сіль, то вирішив поховати чоловіка. І не встиг він закопати його, як з того місця почала бити вода, що згодом в річку перетворилась. З того часу назвали її Стриєм.
Річка Стрий була холодна, бурхлива та швидка. Андріан вирішив переплести її, але не зміг, його лише віднесло на метрів 70 вниз по течії. На березі він вирішив перепочити і заснув. Його розбудила дівчина, котру він нещодавно бачив, з іншого берега словами «Знову засмагаєш, Андріане?» Він не міг зрозуміти, звідки вона його знає. А потім вона зайшла у воду і поплила до нього. У воді її схопили судоми і вона почала тонути, тоді Андріан поплив до неї і витягнув на берег. Дівчина вся трусилась і щоб її зігріти хлопець обійняв її, так як ніяких речей поряд не було. Згодом Андріан упізнав у дівчині свою подругу з дитинства Маринку, з якою вони товаришували, коли він ще їздив до бабусі.
Літо стало прекрасним, Андріан повідомив батькам, що залишиться у бабусі до кінця літа і йому вже стало байдуже до відсутності інтернету та англомовного табору. Андріан ходив з Маринкою до лісу по чорниці, які в тих місцевостях називаю яфини, і в нього був перший яфиновий поцілунок.
Наприкінці оповіді хлопець усвідомлює, що літо стало для нього особливим. Попри відсутність сучасних благ, його серце наповнюють радість, любов до природи, теплі стосунки з бабусею і закоханість між ним і Маринкою. Ці переживання залишають незабутній слід у його душі. Він розуміє, що навіть якщо все летить шкереберть, все може скластися неймовірно чудово.
Автор переказу – Гнатюк Юлія
Матеріал надано лише для публікації на сайті dovidka.biz.ua. Копіювання заборонено!
