Написати відгук на оповідання “Щоденник ельфа” чи на частину “Усе шкереберть. І в цьому є сенс” допоможе приклад твору нижче.
“Усе шкереберть. І в цьому є сенс” мої враження від твору (відгук)
Мені дуже сподобалося оповідання Наталки Малетич “Усе шкереберть. І в цьому є сенс” зі збірки “Щоденник ельфа”. Воно розповідає про хлопця Андріана, який провів літо не так як мріяв, але був щасливий. Андріана мріяв про поїздку до літнього англомовного табору, але через травму батька залишився вдома. Мене вразило, що Андріан не скаржився та не звинувачував нікого, натомість підтримував маму і доглядав за батьком у лікарні.
Звісно, мені було шкода Андріана, коли він дізнався про стосунки Сергія і Злати, адже дівчина йому подобалася. Але Андріан не втратив душевної рівноваги, а на прохання батьків поїхав до бабусі в село, щоб допомогти їй по господарству. Там хлопець зустрів подругу дитинства Маринку. Їхня зустріч біля річки, коли він врятував її, – це, мабуть, один із найкрутіших моментів, бо тут Андріан показав себе як справжній герой. Він зрозумів, що дівчина йому подобається і вирішив провести в бабусі ціле літо.
Це оповідання мене навчило, що не завжди все відбувається за планом, але потрібно уміти знаходити позитивні моменти в усьому, що відбувається. Андріан зміг полюбити літо в селі, побачити красу природи і зрозуміти, що не обов’язково їхати в далекі краї, щоб бути щасливим.
Відгук на оповідання “Щоденник ельфа”
Оповідання “Щоденник ельфа” зворушило мене до глибини душі. Воно розповідає про дівчинку Лесю, яка випадково знайшла щоденник старшої сестри Анни, якої ніколи не знала. Історія сестри змінює Лесин погляд на себе та на свої великі вуха, як у ельфа.
Леся дізнається, що її сестра писала цей щоденник після курсу хіміотерапії. Це були останні дні її життя. Мені було дуже сумно читати, як Анна ділиться своїми думками, переживаннями та мріями. Найбільше мене вразило, як вона мріє про звичайні речі, які ми часто не помічаємо – наприклад, покататися на велосипеді або знову побачити місто з оглядового колеса.
Мені вразило те, що навіть перед смертю Анна зберігає почуття гумору: вона жартує про свої великі вуха, через які її прозвали ельфом. Це робить її історію одночасно і сумною, і світлою.
Особливо зворушливо, що вона вигадала ім’я для своєї майбутньої сестрички, хоча розуміла, що не побачить її. Цей момент навчив мене цінувати близьких, бо вони можуть бути з нами не завжди. Мені сподобалось, як автор передав думки і почуття Анни, бо я теж відчував її біль і надію.
Після прочитання цього оповідання я зрозумів, як важливо проживати кожен день, радіти простим речам і підтримувати одне одного. Ця історія залишиться зі мною надовго.