Аналіз поезії “В музеї образотворчого мистецтва” допоможе визначити, яка тема, ідея, жанр,
“В музеї образотворчого мистецтва” аналіз
Автор: Вістен Оден (англо-американська література)
Жанр: вірш
Літературний рід: лірика
Вид лірики: філософська
Історія написання: вірш написано у грудні 1938р. у Брюсселі, Бельгія. Вперше опублікований під назвою «Палац витончених мистецтв» (“Palais des beaux arts”) навесні 1939 року в журналі «New Writing». На створення твору автора надихнула картина «Падіння Ікара» фламандського художника Пітера Брейгеля.
Тема: опис людських страждань і трагедій, які протиставляються безпечному та розміреному життю інших .
Ідея: возвеличення живопису, зокрема робіт старих майстрів, засудження людської апатії.
Головна думка: байдужість губить душу, але її можна знищити, заглибившись у світ мистецтва та краси.
“В музеї образотворчого мистецтва” художні засоби:
- епітети (древні діди, жахливі муки, собачим життям, вишуканий корабель);
- метафори (діються муки, ноги чиїсь ідуть під зелену воду);
- інверсія (на стражданнях людських зналися добре вони, розрізняли вони безпомильно, кобила катова, повсідалися круки);
- риторичний вигук (Видно чудово – хлопчик же впав з небес!);
Особливості композиції: твір умовно можна розділити на 2 частини: у першій описуються сцени мученицьких страждань , у другій – загибель Ікара.
В МУЗЕЇ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА
Перекладач: М.Стріха
На стражданнях людських зналися добре вони,
Старі ті майстри. Розрізняли вони безпомильно,
Як людині болить – хоча обік неї тим часом
Другий хтось їсть при вікні, чи блукає смутний…
І поки древні діди шанобливо чекають
Народження Божого – в рамцях їхніх картин
Є завше діти поруч, вони не ждуть, а гасають
На ковзанах по замерзлому ставі весело й вільно.
Розрізняли вони безпомильно,
Десь у куточку, при якомусь там путівці
Собаки живуть собачим життям, повсідалися круки
Й кобила катова треться спокійно об тин.
Наприклад, в ”Ікарі” Брейгеля – як всі відводять очі
Далі від лиха. Ратай за плугом не хоче
Крику про поміч почути, його не стривожив сплеск
І, очевидно, нітрохи не схвилювало,
Що білі ноги чиїсь ідуть під зелену воду;
А вишуканий корабель, з якого всю ту пригоду
Видно чудово – хлопчик же впав з небес! –
Мав, певно, власну мету – ну й плив до неї помалу.
Автор аналізу: Сухенко Анастасія
