Вадим Скомаровський Біографія для дітей

Скомаровський Вадим біографія Письменники

Вадим Скомаровський біографія розповість для дітей про життя та творчість українського поета скорочено.

Вадим Скомаровський біографія для дітей

Скомаровський Вадим Петрович народився 1 червня 1937 року в селі Балико-Щучинка  на Київщині. Дитинство його було сповнене втрат. Під час Другої Свiтової війни він втратив двох менших братів, а згодом на фронті загинув і його батько — Петро Якимович, колишній директор сільської школи, вчитель української мови та літератури. Мати майбутнього письменника теж працювала вчителькою початкових класів.

Вадим Скомаровський закінчив семирічку та вступив до Ржищівського педучилища. Після отримання диплому працював учителем у Бородянській школі (Київщина). Пізніше закінчив Ізмаїльський педінститут.

Упродовж майже двадцяти років Вадим Петрович працював директором видавництв «Молодь» і «Радянський письменник», був секретарем правління Спілки письменників України. Останнi роки – заступник головного редактора газети «Культура і життя».

У 1956 році поет надрукував у журналі „Піонерія” свій перший вірш для дітей. Через кілька років публікуються його перші книжечки для дітей „У сестрички радість” (1959) та „Зірочка” (1961).

У 1963 році вийшла в світ книжка Вадима Скомаровського „На Тарасовій горі”, присвячена Кобзареві. Також Шевченку поет присвятив збірку „Тарасова криниця” (1973), а в 1979 — створив поему „Тарасові птиці”.

Скомаровський також є автором поем «Зошит у лінійку», «Багряний листок», «Вітер мандрів» та повчальних казок «Де поділися зірки?», «Чому в морі вода солона», «Чому Лютий короткий» та інші.

У 2002 році вийшла друком збірка поета „Комп’ютер з характером”.

Твори В. П. Скомаровського перекладено російською, білоруською, молдавською, казахською, киргизькою, туркменською, башкирською мовами.  Поет також відомий як перекладач з російської, білоруської і туркменської мов.

В. Скомаровський став лауреатот таких літературних премій:

  • імені Миколи Трублаїні (1978),
  • імені Олександра Копиленка (1986),
  • імені Лесі Українки (1989),
  • імені Наталі Забіли (2003).
Оцініть статтю
Додати коментар