“Вафельне серце” аналіз (паспорт твору)

вафельне серце аналіз Аналіз твору

Марія Парр “Вафельне серце” аналіз твору допоможе визначити, який жанр, тема, головна думка, згадати сюжет та скласти план. Характеристика головних героїв твору “Вафельне серце” з цитатами розкриє образи дітей.

“Вафельне серце” аналіз твору

Автор – Марія Парр (Норвегія)

Рік написання – 2005

Рід літератури – еопс

Жанр: повість

Тема – розповідь про кумедні пригоди дітей, про справжню дружбу і цінності сім’ї, гіркоту розставання і незворотних втрат, про здатність співпереживати і любити.

Головна думка –  з вірним другом ніде не пропадеш і ніколи не занудьгуєш.

“Вафельне серце” головні герої

  • Трілле (Теобальд Родрік) – хлопчик 9 років. Чесний і добрий, веселий і пустотливий. Трілле дуже дружний з дідусем і бабусею, яку він кличе баба-тітка. А ще у Трілле є подружка однокласниця Лена
  • Лена – дівчинка 9 років. Смілива і рішуча. Вигадувала безліч ігор
  • Дід – веселий та мудрий. Завжди підтримував дітей.
  • Мама – дбайлива, любляча.
  • Тато – добрий, веселий.
  • Баба-тітка – сестра діда. Краще за всіх готує вафлі у формі серця.
  • Магнус– старший брат Трілле. Йому 13 років.
  • Мінна – сестра Трілле. 14 років. Прийомна дочка з Колумбії.
  • Дядько Тор – Молодший брат тата Трілле. Рибак. У нього діти взяли катер, з якого зробили ковчег.
  • Ісак – молодий доктор. Закохався в маму Олени.
  • Мама Олени – добра і відкрита.

“Вафельне серце” сюжет

вафельне серце скорочено читатиТрілле і Лена жили в бухті, яку називали Крихтою-Матильдою, були кращими друзями і часто бешкетували. Вони намагалися побудувати катер Ноя, грали в піратів і каталися з високих гір.
Лена хотіла знайти для мами тата. Коли дівчинка захворіла на вітряну віспу, то до них прийшов молодий лікар Ісак. Він закохався у її маму і став частим гостем у їх домі. Через невгамовний характер Лена зламала руку, а взимку отримувала струс мозку, коли спускалася з Трілле на санчатах з гори.
Вона стала жити в будинку Трілле, коли її мама поїхала в місто вчитися.
Лена врятувала Трілле з палаючого сараю, а її мама вийшла заміж за Ісака.

План твору “Вафельное серце”

  1. Падіння на живопліт.
  2. Добрі друзі і сусіди.
  3. Відьма з ляльки.
  4. По коліна у гної.
  5. Катер Ноя.
  6. Катастрофа з коровою.
  7. Тато або щеня.
  8. Одні з дідом.
  9. Захист будинку.
  10. День народження Лени.
  11. Вуличні музики.
  12. Черевик в морі.
  13. Піратська кров.
  14. Знову в школу.
  15. Падіння в прірву.
  16. Найсильніший удар.
  17. Смерть баби-тітки.
  18. Від’їзд Олени.
  19. Лена в сараї.
  20. З гори на санках.
  21. Порятунок старої шкапи.
  22. Радіо в ямі.
  23. Пожежа.
  24. Лена рятує Трілле.
  25. Новий тато.
  26. Весілля на Івана Купала.
  27. Вафлі баби-тітки.

Чому вчить повість “Вафельне серце”?
Повість вчить дружити. Вчить взаємовиручці, взаємодопомозі, вчить рятувати друга, не думаючи про себе. Вчить жити повним життям, вміти веселитися, ніколи не впадати у відчай і не сумувати. Вчить винахідливості та кмітливості.

“Вафельное серце” відгук
Мені дуже сподобалася весела і захоплююча повість про хлопчика Трілле і дівчинку Лену. Діти були бешкетниками, вигадниками, але вчиняли чесно і вміли відповідати за свої витівки. Мені сподобалося, що вони були справжніми друзями, довіряли один одному і в усьому допомагали. І я рада за маму Лени, яка знайшла своє щастя з молодим доктором.

“Вафельне серце” цитатна характеристика героїв

“Ми з Леною ходили в один клас. Лена там єдина дівчина… Лена – мій найкращий друг, хоч вона й дівчина. Я їй ніколи цього не казав…

“В Лени зелені очі й сім веснянок на носі. Вона худенька. Дідусь каже, що вона мов кінь і схожа на велосипед.”

“А от я, здається, звичайний на вигляд – світлочубий і з ямочкою на одній щоці…Мама з татом назвали мене Теобальдом Родриком…»

 «Ми живемо в бухті, яку обоє, я і Лена, називаємо Крихтою – Матильдою. Дідусь каже, що для нього Крихта Матильда – королівство… Щоранку, тільки но я встаю, бачу зі свого вікна, що робиться на морі, яка погода…А ще я виглядаю дідусевого човна. Дідусь щодня схоплюється о п’ятій годині й вирушає ловити рибу…»

«Усі мешканці Крихти Матильди зібралися на березі. Цебто вся наша родина, Лена зі своєю мамою, дядько Тур, татів брат, і дядькова Турова кохана. В прибережному камінні було викладено найвище й найрозкішніше багаття, яке я коли небудь бачив. Викладали його Мінна, Маґнус і тато. Мої старші брат і сестра раділи й пишалися собою.  – Ну от, тепер не вистачає тільки відьми, – усміхнувся тато й повів своїм вусом…»

«Вона торочила про день народження постійно. І ось він уже наближався.  – Можеш собі уявити – дев’ять років дев’ятого червня, га? – вдоволено спитала вона…»

«Невдовзі Лена одужала. І як уже звелася з ліжка, то вирішила стати воротарем. Поки хворіла, вона дивилась один футбольний матч по ТБ…»

« – Нам треба на чомусь грати, – пролопотіла Лена у перерві між пережовуванням. – Інакше ніхто не кидатиме грошей.

– Але ми можемо грати на блокфлейті, – сказав я.

– Блокфлейта годиться, – відзначила Лена…»

« Мінна майже так само, як тітонька бабуня, вміє оповідати всілякі бувальщини і залюбки їх оповідає…Заходилася розповідати нам, чому нашу бухту прозвали Крихтою- Матильдою… – Колись у цей фіорд заплив португальський розбійницький корабель, а на носі того корабля було встановлено дивовижну галеонну фігуру – вродливу панну Матильду…» 

«…А за тиждень ми з Леною пішли в четвертий клас. Мені здавалось, що не було нічого кращого, як знов повернутися до школи, однак Лені я про це нічого не сказав. У нас з’явилася нова вчителька. Вона була молоденька і всміхалася до самих вух. Звали її Еллісів…»

«Нема нічого кращого, як сидіти в тітки бабуні на канапі й наминати вафлі, коли надворі лопотить дощ. Я силкувався згадати щось краще, але в мене нічогісінько не вийшло…»

«Я поламала руку! – розлючено крикнула вона. Я добре бачив, що їй дуже боліло, але вона, Лена, ніколи не плакала. Навіть тепер…»

«– Дідусю, мені страшенно її не вистачає, – врешті решт пролепетав я і знов заплакав. Аж тут дідусь окинув мене поважним поглядом і сказав, що тужити за людиною – то найкращий у світі смуток. – Розумієш, Тріллуню, якщо хтось сумує через те, що йому не вистачає якоїсь людини, то це означає, що хтось ту людину любить. А любити когось – найкраще в світі почуття. Ті, за ким ми тужимо, живуть у нашій душі…»

«…А я маю найкращого друга, щасливо подумав я. Господи, дякую тобі. Який ти добрий!»

Оцініть статтю
Додати коментар