“Вафельне серце” аналіз твору допоможе визначити, яки йжанр, тема, головна думка, згадати сюжет та скласти план. Характеристика головних героїв твору “Вафельне серце” з цитатами розкриє образи дітей.
“Вафельне серце” аналіз твору
Автор – Марія Парр (Норвегія)
Рік написання – 2005
Жанр: повість
Тема – розповідь про кумедні пригоди дітей, про справжню дружбу і цінності сім’ї, гіркоту розставання і незворотних втрат, про здатність співпереживати і любити.
Головна думка – з вірним другом ніде не пропадеш і ніколи не занудьгуєш.
“Вафельне серце” головні герої
- Трілле (Теобальд Родрік) – хлопчик 9 років. Чесний і добрий, веселий і пустотливий. Трілле дуже дружний з дідусем і бабусею, яку він кличе баба-тітка. А ще у Трілле є подружка однокласниця Лена
- Лена – дівчинка 9 років. Смілива і рішуча. Вигадувала безліч ігор
- Дід – веселий та мудрий. Завжди підтримував дітей.
- Мама – дбайлива, любляча.
- Тато – добрий, веселий.
- Баба-тітка – сестра діда. Краще за всіх готує вафлі у формі серця.
- Магнус– старший брат Трілле. Йому 13 років.
- Мінна – сестра Трілле. 14 років. Прийомна дочка з Колумбії.
- Дядько Тор – Молодший брат тата Трілле. Рибак. У нього діти взяли катер, з якого зробили ковчег.
- Ісак – молодий доктор. Закохався в маму Олени.
- Мама Олени – добра і відкрита.
“Вафельне серце” сюжет
Трілле і Лена жили в бухті, яку називали Крихтою-Матильдою, були кращими друзями і часто бешкетували. Вони намагалися побудувати катер Ноя, грали в піратів і каталися з високих гір.
Лена хотіла знайти для мами тата. Коли дівчинка захворіла на вітряну віспу, то до них прийшов молодий лікар Ісак. Він закохався у її маму і став частим гостем у їх домі. Через невгамовний характер Лена зламала руку, а взимку отримувала струс мозку, коли спускалася з Трілле на санчатах з гори.
Вона стала жити в будинку Трілле, коли її мама поїхала в місто вчитися.
Лена врятувала Трілле з палаючого сараю, а її мама вийшла заміж за Ісака.
План твору “Вафельное серце”
- Падіння на живопліт.
- Добрі друзі і сусіди.
- Відьма з ляльки.
- По коліна у гної.
- Катер Ноя.
- Катастрофа з коровою.
- Тато або щеня.
- Одні з дідом.
- Захист будинку.
- День народження Лени.
- Вуличні музики.
- Черевик в морі.
- Піратська кров.
- Знову в школу.
- Падіння в прірву.
- Найсильніший удар.
- Смерть баби-тітки.
- Від’їзд Олени.
- Лена в сараї.
- З гори на санках.
- Порятунок старої шкапи.
- Радіо в ямі.
- Пожежа.
- Лена рятує Трілле.
- Новий тато.
- Весілля на Івана Купала.
- Вафлі баби-тітки.
Чому вчить повість “Вафельне серце”?
Повість вчить дружити. Вчить взаємовиручці, взаємодопомозі, вчить рятувати друга, не думаючи про себе. Вчить жити повним життям, вміти веселитися, ніколи не впадати у відчай і не сумувати. Вчить винахідливості та кмітливості.
“Вафельное серце” відгук
Мені дуже сподобалася весела і захоплююча повість про хлопчика Трілле і дівчинку Лену. Діти були бешкетниками, вигадниками, але вчиняли чесно і вміли відповідати за свої витівки. Мені сподобалося, що вони були справжніми друзями, довіряли один одному і в усьому допомагали. І я рада за маму Лени, яка знайшла своє щастя з молодим доктором.
“Вафельне серце” цитатна характеристика героїв
“Ми з Леною ходили в один клас. Лена там єдина дівчина… Лена – мій найкращий друг, хоч вона й дівчина. Я їй ніколи цього не казав…
“В Лени зелені очі й сім веснянок на носі. Вона худенька. Дідусь каже, що вона мов кінь і схожа на велосипед.”
“А от я, здається, звичайний на вигляд – світлочубий і з ямочкою на одній щоці…Мама з татом назвали мене Теобальдом Родриком…»
«Ми живемо в бухті, яку обоє, я і Лена, називаємо Крихтою – Матильдою. Дідусь каже, що для нього Крихта Матильда – королівство… Щоранку, тільки но я встаю, бачу зі свого вікна, що робиться на морі, яка погода…А ще я виглядаю дідусевого човна. Дідусь щодня схоплюється о п’ятій годині й вирушає ловити рибу…»
«Усі мешканці Крихти Матильди зібралися на березі. Цебто вся наша родина, Лена зі своєю мамою, дядько Тур, татів брат, і дядькова Турова кохана. В прибережному камінні було викладено найвище й найрозкішніше багаття, яке я коли небудь бачив. Викладали його Мінна, Маґнус і тато. Мої старші брат і сестра раділи й пишалися собою. – Ну от, тепер не вистачає тільки відьми, – усміхнувся тато й повів своїм вусом…»
«Вона торочила про день народження постійно. І ось він уже наближався. – Можеш собі уявити – дев’ять років дев’ятого червня, га? – вдоволено спитала вона…»
«Невдовзі Лена одужала. І як уже звелася з ліжка, то вирішила стати воротарем. Поки хворіла, вона дивилась один футбольний матч по ТБ…»
« – Нам треба на чомусь грати, – пролопотіла Лена у перерві між пережовуванням. – Інакше ніхто не кидатиме грошей.
– Але ми можемо грати на блокфлейті, – сказав я.
– Блокфлейта годиться, – відзначила Лена…»
« Мінна майже так само, як тітонька бабуня, вміє оповідати всілякі бувальщини і залюбки їх оповідає…Заходилася розповідати нам, чому нашу бухту прозвали Крихтою- Матильдою… – Колись у цей фіорд заплив португальський розбійницький корабель, а на носі того корабля було встановлено дивовижну галеонну фігуру – вродливу панну Матильду…»
«…А за тиждень ми з Леною пішли в четвертий клас. Мені здавалось, що не було нічого кращого, як знов повернутися до школи, однак Лені я про це нічого не сказав. У нас з’явилася нова вчителька. Вона була молоденька і всміхалася до самих вух. Звали її Еллісів…»
«Нема нічого кращого, як сидіти в тітки бабуні на канапі й наминати вафлі, коли надворі лопотить дощ. Я силкувався згадати щось краще, але в мене нічогісінько не вийшло…»
«Я поламала руку! – розлючено крикнула вона. Я добре бачив, що їй дуже боліло, але вона, Лена, ніколи не плакала. Навіть тепер…»
«– Дідусю, мені страшенно її не вистачає, – врешті решт пролепетав я і знов заплакав. Аж тут дідусь окинув мене поважним поглядом і сказав, що тужити за людиною – то найкращий у світі смуток. – Розумієш, Тріллуню, якщо хтось сумує через те, що йому не вистачає якоїсь людини, то це означає, що хтось ту людину любить. А любити когось – найкраще в світі почуття. Ті, за ким ми тужимо, живуть у нашій душі…»
«…А я маю найкращого друга, щасливо подумав я. Господи, дякую тобі. Який ти добрий!»
