Валер’ян Підмогильний біографія скорочено розповість про головні події в житті і творчості письменника, який започаткував в українській літературі урбаністичний роман.
Валер’ян Петрович Підмогильний — український письменник і перекладач. Він є видатним прозаїком «розстріляного відродження». Автор роману «Місто» (1928)
Валер’ян Підмогильний біографія коротко
Валер’ян Підмогильний народився 2 лютого 1901 року в селі Чаплі на Катеринославщині в бідній селянській родині
Спочатку Валер’ян відвідував церковну школу.
1910–1918 роки навчався в Першому катеринославському реальному училищі, яке закінчив з «відзнакою». Потім навчався з перервами, через матеріальну скруту, на математичному та юридичному факультетах Катеринославського університету, який так і не закінчив.
Валер’ян Підмогильний почав друкуватися ще зі школи під псевдонімом Лорд Лістер.
Перше оповідання 16- річного В.Підмогильного мало назву «Важке питання».
1919-1920 – видані дев’ять його оповідань: «Старець», «Складне питання», «Ваня», «Гайдамака», «Добрий Бог», «На селі», «На іменінах», «Дід Яким».
У 1919-1921 році працював вчителем у Павлограді та Катеринославі. Одночасно Валер’ян опановував російську, німецьку та французьку.
1921 р. — вирушає до Києва і працює бібліографом у Книжковій палаті. Одружується з донькою священика Катериною Червінською у Ворзелі, подружжя поселяється в Києві.
Працював редактором у видавництві «Книгоспілка», а з 1925р. — у журналі «Життя й революція»
В. Підмогильний заснував організацію Ланка у Києві, яка після 1924 року називалася «Марс»— Майстерня революційного слова.
Підмогильний виявив себе і як перекладач. Він переклав з французької на українську твори Вольтера, Бальзака, Анатоля Франса, Дідро, Мопассана, Стендаля. Саме французька, блискуче знана В. Підмогильним, мова додавала його творам поетики.
До кращих інтелектуальних досягнень письменника належать романи «Місто» (1928), «Невеличка драма» (1930). Стає організатором літературної організації «Ланка», а потім МАРСу.
Київський період у творчості письменника був найбільш плідний.
1929 року переїздить до Харкова, очевидно, сподіваючись на кращі можливості для публікації своїх творів й розраховуючи на свій зростаючий авторитет перекладача. Та там починаються репресії проти нього. У Харкові він працює консультантом з іноземної літератури у кооперативному видавництві “Рух”.
Працював В. Підмогильний і як літературний редактор журналу«Життя й революція», з редакції якого був усунений після 1930 року i не допущено до друку його твори через політичні мотиви.
1933-1934 — пише останній твір «Повість без назви..», який так і не закінчив.
Арешт Підмогильного відбувся 8 грудня 1934. Письменника було засуджено на 10 років ув’язнення на Соловецьких островах.
9 червня 1935 прибув на Соловки як особливо небезпечний політичний злочинець. У соловецькому таборі в нелюдських умовах ізолятора Підмогильний продовжував писати. Збереглось 25 листів до дружини, у яких він розповідає про свої переклади, розпочаті повісті, оповідання.
3 листопада 1937 – розстріляли в урочищі Сандармох.
В.Підмогильного було реабілітовано в 1956 році.
Філософський напрям, що проявився у творчості В.Підмогильного, називається – екзистенціалізм.
• Цікаво! Своїм духовним наставником у відчутті слова В. Підмогильний уважав Михайла Коцюбинського, достойно продовжуючи розбудову української словесності.
• Разом із В. Підмогильним в урочищі Сандармох у Карелії розстріляні: М. Зеров, В. Поліщук, Г. Епік, Л. Курбас, М. Куліш
