Віктор Забіла біографія скорочено

Віктор Забіла біографія скорочено українського поета-романтика викладена в цій статті. Віктор Забіла цікаві факти розширять розповідь про письменника.

Віктор Забіла біографія коротка

Віктор Миколайович Забіла народився 1808 року на хуторі Кукуріківщина, тепер с. Забілівщина Борзнянського р-ну Чернігівської області, у сім’ї дрібного поміщика, нащадка старовинного козацько-старшинського роду.

У 1820 році він вступив до Московської губернської гімназії. А у 1822 переходить навчатися до Ніжинській гімназії, де був в одному класі з Гоголем.

Учитися Віктору подобалося. Але за навчання потрібно було платити значні кошти, яких завжди бракувало. І от коли юнакові виповнилося 17 років, він залишив гімназію та був зарахований до Київського драгунського полку.

У 1825–1834 роках служив у війську. Вийшов у відставку в чині поручика, мешкав на своєму хуторі поблизу Борзни і до кінця життя працював начальником поштової служби.

Міцна дружба єднала В. Забілу з Т. Шевченком. Особисто вони познайомилися у 1843 р. в Качанівці в маєтку поміщика Тарновського.

В. Забіла почав писати вірші в середині 30-х р. Дебютував 1841 р. в альманасі «Ластівка» за сприяння Є. Гребінки, оприлюднивши три поезії: «Голуб», «Пісня» («Повз двір, де живее мил…»), «Повіяли вітри буйні».

На початку 40-х р. невеличким накладом вийшла його збірка «Співи крізь сльози». Її було знайдено в одному примірнику (без титульної сторінки і вихідних даних, у 1936 р., літературознавцем Є. Кирилюком) у Центральній науковій бібліотеці імені В. Вернадського. За життя автора побачили світ ще два вірші — «До батька» («Нащо, тату, ти покинув») і «Не щебечи, соловейку».

Однак твори письменника користувалися великою популярністю, добре відомі в народі, поширювались у рукописних збірниках, виконувались як народні пісні, наприклад, «Гуде вітер вельми в полі» та «Не щебечи, соловейку» покладені на музику М. Глінкою. До своїх віршів «Не плач, дівчино», «Голуб», «Човник» та ін. В. Забіла сам створив мелодії.

В. Забіла останні роки свого життя прожив у містечку Борзна біля своєї сестри Надії. Помер поет у листопаді 1869 р. Після смерті Віктора Миколайовича рукописи і копії його творів було зібрано і видано І. Франком.