Мова є основою мислення, яка притаманна тільки людині. Як виникла мова та мислення, які чинники вплинули на виникнення мови у людини розглянемо нижче.
Виникнення мовлення і мислення
Мова – це не тільки спосіб передачі інформації від однієї людини до іншої, а й знаряддя для передавання досвіду від одного покоління до наступного.
Мова з’явилась в результаті спілкування людей при виконанні спільних дій.
Мовні функції людини пов’язані з функціонуванням багатьох структур мозку — формування усної мови відбувається переважно завдяки роботі лобової частки лівої півкулі головного мозку, письмової — скроневих і тім’яних часток.
Роль мови – у людей з’являється (крім генетичної) ще й соціальна інформація про досвід, накопичений за тисячі років. Передача її від одного покоління до іншого відбувається за допомогою писемності і творів мистецтва. За допомогою мови здійснюється аналіз і узагальнення інформації, міркування, висновки.
Усне і писемне мовлення допомагає людині ознайомитися із соціально-історичним досвідом людства, досвідом інших людей, спілкуватися з ними.
Слова, що людина вимовляє, чує чи бачить написаними, являють собою умовні подразники, які сприймає і розрізняє кора великих півкуль головного мозку. Це сигнали, символи конкретних предметів і явищ навколишнього середовища. Слова для людини — це не тільки звуки, але й поняття. Людина узагальнює поняття не тільки про предмети, їх властивості, явища, але й про свої відчуття, переживання, почуття. Людина думає словами, завдяки чому абстрагується від дійсності (абстрактне мислення).
Через нервову систему слова діють на функції внутрішніх органів, що дає змогу лікувати психотерапевтичними методами.
Мислення – це одна з найголовніших функцій мозку, яка дає змогу людині за допомогою слів і образів (символів) уявити та виразити своє ставлення до реально існуючих і уявних предметів, явищ навколишнього середовища, стану свого організму.
В результаті поєднання безпосередніх і словесних подразників з різноманітними формами діяльності організму виникають тимчасові зв’язки, що є фізіологічним апаратом мислення. Тимчасові зв’язки не тільки нагромаджуються, але й добуваються з пам’яті. Це забезпечує створення нових зв’язків. Такому механізму мислення притаманні активність і саморегуляція.
