Вірші Лесі Українки для дітей

Вірші Лесі Українки для дітей 2, 4, 6 класу короткі про природу, про зиму, про осінь, про дитинство наповнені мудрістю та гармонією.

Вірші Лесі Українки для дітей короткі

На зеленому горбочку,
У вишневому садочку,
Притулилася хатинка,
Мов маленькая дитинка
Стиха вийшла виглядати,
Чи не вийде її мати.
І до білої хатинки,
Немов мати до дитинки,
Вийшло сонце, засвітило
І хатинку звеселило.

Вірші Лесі Українки для дітей 2 класу

Поблискують черешеньки
в листі зелененькім,
черешеньки ваблять
очі діточкам маленьким.

Дівчаточко й хлоп’яточко
під деревцем скачуть,
простягають рученята
та мало не плачуть:

раді б вишню з’їсти,
та високо лізти,
ой раді б зірвати,
та годі дістати!

«Ой вишеньки-черешеньки,
червонії, спілі,
чого ж бо ви так високо
виросли на гіллі!»

«Ой того ми так високо
виросли на гіллі,—
якби зросли низесенько,
чи то ж би доспіли?»

Вірші Лесі Українки для дітей маленькі

ПІСЕНЬКА ВЕСНЯНОЇ ВОДИ
(Уривок з драми-казки «Лісова пісня»)

З гір на долину
біжу, стрибаю, рину!
Місточки збиваю,
всі гребельки зриваю,
всі гатки, всі запруди,
що загатили люди,—
бо весняна вода,
як воля молода!

* * *

УЖЕ ВЕСНЯНЕ СОНЦЕ ПРИПІКАЄ
(Уривок з драми-казки «Лісова пісня»)

Вже й сон-трава перецвітати стала.
От-от зозулька маслечко сколотить,
в червоні черевички убереться
і людям одмірятиме літа.
Вже з вирію поприлітали гості.
Он жовтими пушинками вже плавлють
на чистім плесі каченята дикі.

* * *

БАРВІНОЧКУ МІЙ ХРЕЩАТИЙ
(Уривок з поеми «Русалка»)

Барвіночку мій хрещатий,
Зелений, дрібний,
Ой, я ж тебе викохала,
Хороший, рясний!
Я ж садила, поливала
Тебе навесні,
Я ж думала, на віночок
Здасися мені!

* * *

Вірші Лесі Українки для дітей 4 та 6 класів

Літо краснеє минуло,
Сніг лежить на полі;
Діти з хати виглядають
В вікна… шкода волі!

Діти нудяться в хатині,
Нудять, нарікають:
«І нащо зима та люта? –
Все вони питають. –

Он все поле сніг завіяв,
Хоч не йди із хати!
У замкнуті дивись вікна,
Ніде й погуляти!

Сніг з морозом поморозив
Всі на полі квіти…
Десь зима та не скінчиться!»
Нарікають діти.

Ждіте, ждіте, любі діти!
Літо знов прилине,
Прийде мила годинонька,
Як зима та згине;

І заквітне наше поле,
І зазеленіє, –
Знов його весна прекрасна
Квіточками вкриє.

* * *

«Мамо, іде вже зима,
Снігом травицю вкриває,
В гаю пташок вже нема…
Мамо, чи кожна пташина

В вирій на зиму літає?» –
В неньки спитала дитина.
«Ні, не кожна, – одказує мати, –
Онде, бачиш, пташина сивенька

Скаче швидко отам біля хати, –
Ще зосталась пташина маленька».
«Чом же вона не втіка?
Нащо морозу чека?»

«Не боїться морозу вона,
Не покине країни рідної,
Не боїться зими навісної.
Жде, що знову прилине весна».

«Мамо, ті сиві пташки
Сміливі, певно, ще й дуже,
Чи то безпечні такі, –
Чуєш, цвірінькають так,

Мов їм про зиму байдуже!
Бач – розспівалися як !»
«Не байдуже тій пташці, мій синку,
Мусить пташка малесенька дбати,

Де б водиці дістати краплинку,
Де під снігом поживку шукати».
«Нащо ж співає? Чудна!
Краще шукала б зерна!»

«Спів пташині потіха одна, –
Хоч голодна, співа веселенько,
Розважає пташине серденько,
Жде, що знову прилине весна».

Короткі вірші Лесі Українки для дітей Ви можете лишати через форму коментарів, щоб допомогти розширити дану збірку.