Вірші Олени Пчілки

Вірші Олени Пчілки для дітей та дорослих, ліричні, про природу, про пори року зібрані в цій статті.

Вірші Олени Пчілки 

ІДИ ДОЩИКУ

Іди, іди, дощику,
Зварю тобі борщику,
В полив’янім горщику!

Іди, іди, дощику,—
Цебром, відром, дійницею
Над нашою пашницею!

***
Весняні квіти

Весна-чарівниця,
Неначе цариця,
Наказ свій послала,
Щоб краса вставала.
І проліски, й травка,
Зелена муравка,
І кульбаба рясна,
Й фіалочка ясна,
Всі квіти весняні,
Веселі, кохані,
З-під листя виходять,
Голівки підводять
Од сну зимовóго
До сонця ясногó!
Ті квіти дрібненькі.
Мов дітки маленькі,
Розбіглись у гаю:
Я їх позбираю
В пучечок докупки –
Для мами-голубки!

***
СНІГОВА БАБА

— Ну-те, хто з вас там бистріший?
То ідіть в садок скоріше!
Купи снігу там лежать! —
Хлопці поклик підхопили,
Бабу з снігу враз зліпили,
Очі з вугілля всадили,
Рот із буряка зробили,
От так «баба»! Молодці!
Ну, дивуйтесь, горобці!
***

Метели

Діти бігають, стрибають,
Далі – весело гукають:
– Ах, метелик!.. подивіться!..
Ось він, ось він метушиться!
Та який же гарний, гожий!
Наче квітка, прехороший!

***

Сонечко

Як стало сонечко світити,
Як огріва навколо все!
Дитя мале зриває квіти.
Бабуся зіллячко несе…

***

Іванко

Біля струмочку, біля калини,
Дудку Іванко зробив з вербини;
Гра-виграває в дудку Іванко,
Голос по гаю іде щоранку…

***

Мамо й доня

Погляньте на двох їх:
Он з донею мати.
Чи можна ж маленьку
Ще більше кохати?!

Впадає матуся.
Дівчатко милує, –
І рученьки й ніжки
Маленькі цілує!

***

Безконечна пісенька

Був собі журавель
Та журавочка,
Наносили сінця
Повні ясельця.

Наша пісня гарна й нова, –
Почнем її, братця, знова:
Був собі журавель
Та журавочка
(і так далі, без кінця).

***

Безконечна казочка

Був собі баран та вівця,
Накосили вони стіжок сінця, –
А я знов почну з кінця:
Був собі баран та вівця
(і так далі, поки не докучить).

***

Морквяний вовк

(Волинська пісенька)

Їхав вояк морквяний,
Коник буряковий,
Кожушина оріхова,
Жупан лопуховий;
Пістолети з качана,
Кулі з бараболі,
А шабелька з пастернаку,
А піхва з фасолі.
Їде, їде вояченько,
Під ним коник скаче.
Надибали його свині:
«Злізай-но, вояче!»
Він вихватив пістолета.
Став свиней стріляти, –
Свині кулі похватали,
Нічим воювати!
Він вихватив шабельку,
Став свиней рубати,
Свині шаблю погризли,
Нічим воювати!

***

Як швидко літо проминуло!

Як швидко літо проминуло!
Прийшла осіння пора.
Немов на крилах полинуло
Кохане літечко з двора!..
Садок марніє потихеньку,
Пожовклі падають листки,
Вітрець не віє вже тепленько, –
Жене понурі хмарки.
Посох горошок на городі,
Мачок вже цвіт давно згубив,
Високий соняшник на грядці
Журливо голову схилив.

***

Дивна хатка

Іду я та й іду,
Аж стоїть хатка на льоду:
Сама книшова,
Стріха цибульова,
Млинцем зачинена.
Ковбасою защепнена,
Салом замикана,
Маслом запечатана.
Лизнув я масла – відпечаталось,
Гризнув ковбаси – відщепнулося,
Над’їв млинця – відчинилося.
Увійшов в хатку,
Скинув сиву шапку, –
Аж там таке, матінко, яке!
Яєчня шкварчить,
Тоненько пищить,
А пироги вбоки,
Вареники вскоки,
По столу гасають,
Гопки витинають!
У миску влітають,
В сметані потопають!
Я ж над ними ласку мав,
По одному витягав,
У бездонний глечик складав.
А яєчня вся шкварчить
Та тонесенько пищить!
Мусив її рятувати,
На стіл з печі добувати;
Як став її викладати.
Перестала вона грати –
І шкварчати, і тонесенько пищати!
Так мені трапилося
У тій хатці на льоду, –
Пішов же я веселенький,
Співаючи «ду-ду-ду!».
І смішная, і втішная
Тая хатка на льоду!

***

Тямущий котик

Ну, й розумний же наш котик!
Де такий і взявся?!
Чи у школі де навчався?
Чи такий вже вдався?
Казку хоч яку вам скаже,
Про жар-птицю, змія,
Пісню всяку заспіва вам –
Чиста чудасія!
Звідки ж котик тає знає?
Він книжки читає;
І читає, й розбирає,
Та на ус мотає.

***

Зимовий вечір

Пізній час, моє дитятко.
Треба забавки складати!
Поцілуймось, голуб’ятко.
Час вже спатоньки лягати.

Хлопчик встав, а котик Мурка
Глянув – знов собі співає,
Байдуже, що вітер гурка,
Мало стріхи не зриває.

Не клопочеться й хлопчина, –
Хай там вітер завиває,
Хай там грає хуртовина,
Снігом вікна укриває!..

***
МЕТЕЛИК

Раз метелик мовив так:
— Шкода, мамо, моїх літ!
Полечу лиш я у світ.
Що ж отак тут пробувати
У кущах і не видати
Світа божого ніяк!

А таки ж бо я юнак!
Треба світа повидати
Та й себе десь показати.
Як мене побачать люди,
От-то втіхи з мене буде!
Бо таку хорошу вроду
Ще не бачили ізроду!

— Ох дитино,— каже мати,—
Що тобі про те гадати?
Світ — широкий, всього має…
Він хороший, та — зрадливий;
Хто в його бува щасливий,
Хто нещасний,— він не дбає!..

Краще ж одсторонь держатись,
В світ широкий не пускатись! —
Та шкода було вмовляти!
Хоч казала щиро мати,
Наш метелик не вважав,
Теї ради не приймав.

Він крилечка розправляв…
Полетів у путь простору!..
А якраз на тую пору
Юрба гучная людей,
І дорослих, і дітей,
На луку гулять прийшла
І забаву почала.

Діти бігають, стрибають,
Далі весело гукають:
— Ах, метелик!.. Подивіться!..
Ось він, ось він метушиться!
Та який же гарний, гожий,
Наче квітка, прехороший!

От якби його впіймати
І забрать собі до хати!—
Після втіхи, гуків, скоків
Заходились з усіх боків,—

І метелика зловили,
За крилечка ухопили!..
Уловили, роздивлялись,
Милувались, утішались!
За малу ж якусь годинку,
Впав метелик наш на спинку —
В його ніжки поламані…

А веселая юрба
По луці собі стриба.
За метелика не дбає,
Що на стежці там конає…
Лиш тоді він все збагнув,
Слово щире спом’янув:
—Правда,—мовив нещасливий,
— Світ хороший, та — зрадливий!..
***

ЧАРІВНИЦЯ

(Щорічна загадка)

До пастухів в убогім домі
Приходить з роком молодим,
Як в’ється жайворонок в полі,
Дівчина з видом чарівним.

Не в тій долині народилась,
Ніхто не знає — звідки йде,
І стежки, де б вона поділась,
Ніхто з людей тих не знайде!

При ній коханії хвилини,
У серці радість виграє,
Край ясновидої дівчини
Сама відрадість устає!

Несе дівчина овоч, квіти,
Що в іншім виросли краю.
В яснішім, щасливішім світі
Вони знайшли красу свою.

Своїми ж красними дарами
Всіх наділя дівчина та —
Юнак чи старець ветхий — днями
З дарунком в хату поверта.

* * *

Хто ж чарівниця тая мила,
Для всіх привітная така,
Що всіх людей тих наділила
Її ласкавая рука?

Не хочу мучити вас, діти,
Навіщо нудитися вам!
Не буду довго я таїти,
Відгадку зараз вам подам:

Та чарівливая дівчина —
То то ж прекрасная весна!
Прийшла та милая година —
І зацвіла краса рясна.

Як стало сонечко світити,
Як огріва около все!
Дитя мале зриває квіти,
Бабуся зіллячко несе…