Володимир Качкан вірш «До матері» – присвячений найріднішій у світі людині.
Володимир Качкан “До матері”
«Мама, мама, мама…» – перший скрик дитяти.
«Де ти, рідна нене? – свищуть поїзди.
Коли йдеш в дорогу з маминої хати,
ніжне слово «мама» матері скажи.
Не встидайсь, що сльози затремтять на віях,
і не бійсь, що в горлі згусток защемить,
хоч до свого щастя мчатимеш в надіях, –
пригорни до себе матір хоч на мить.
Поцілуй ті руки, що згойдали долю,
з твоїх плечей зняли ваготи біди,
не спіши з порога, – не чини їй болю,
І коли не зможуть літаки літати,
постій коло хвіртки, а відтак – іди.
І виймай з валізки вишиту сорочку
не лише у свята, – в будні гіркоти,
як в душі задзвонить: «Рідний мій синочку!..»,
то не гай хвилини, – до неї лети.
І як попсуються навіть поїзди,
Пам’ятай щоденно: коли кличе мати,
Син не має права вчуть, а не прийти.
Володимир Качкан “До матері” аналіз
Тема: синівська любові до матері.
Художні засоби:
- Епітети: рідна нене, з маминої хати, вишиту сорочку, рідний синочку.
- Метафори: сльози затремтять, в горлі згусток защемить, руки, що згойдали долю, руки, що з твоїх плечей зняли ваготи біди, до свого щастя мчатимеш в надіях.
- Тавтологія – літаки літати.
Віршовий розмір: шестистопний хорей
Ящо Ви можете доповнити аналіз вірша Володимира Качкана “До матері”, лишайте інформацію в коментарях.
