Володимир Самійленко коротка біографія українського поета і сатирика розповість про його життя та творчість головні факти.
Володимир Самійленко біографія скорочено
Володимир Іванович Самійленко народився 3 лютого 1864 року в селі Великі Сорочинці Миргородського району на Полтавщині.
Його батьком був поміщик Іван Лисевич, а мати — колишня кріпачка Олександра Самійленко. Початкову освіту майбутній письменник здобув у дяка, згодом у Миргородській початковій школі.
З 1875 по 1884 навчався в Полтавській гімназії, де став писати вірші українською мовою й перекладати українською мовою твори О. Пушкіна, В. Жуковського, «Іліаду» Гомера.
Вищу освіту здобував на історико-філологічному факультеті Київського університету (1884—1890). Там входив до літературно – мистецького гуртка “Плеяда” та брав участь у роботі товариства “Стара громада”.
У 1890 вийшла друком його перша збірка «З поезій Володимира Самійленка» (1890). Найвідоміші його вірші – “Українська мова”, де він називає рідну мову “діамантом дорогим”, та “Вечірня пісня”, покладену на музику Кирилом Стеценком.
Після закінчення навчання (1890) В. Самійленко працював у Києві, у Черніговській земській управі на посаді секретаря, терплячи постійні матеріальні нестатки.
Продовжує займатися літературною діяльністю, пише фейлетони, перекладає. У 1903р. працює в Миргородській земській управі.
Врешті склав іспит нотаря і відкрив нотаріальну контору в м. Добрянці на Чернігівщині, де й працював до 1917р. Був редактором “Земського вісника”.
У 1917р. переїздить до Києва і працює в міністерстві фінансів.
У 1920р. разом з урядом Української Народної Республіки переїхав до Галичини, окупованої Польщею. Жив у нестатках, хронічно хворів, а звістка про смерть обох дочок остаточно підірвала здоров’я поета.
В 1924р. повернувся до Києва, працював в Державному видавництві України, перекладав твори зарубіжних авторів, адже знав дев’ять мов.
Помер Володимир Іванович Самійленко 12 серпня 1925 року у Боярці під Києвом, там же й поховали.
Цікаво! Підписувався літературними іменами Л.Сумний та Смутний, а найчастіше – В.Сивенький. Сивеньким його називали студенти-одногрупники, бо дуже рано посивів.
