Євген Гуцало «Лось» аналіз твору – тема, ідея, жанр, головні герої, сюжет, композиція, проблематика. Ця інформація допоможе підготувати літературний паспорт твору.
Є. Гуцало «Лось» аналіз твору
Автор – Євген Гуцало
Жанр: оповідання
Рід літератури – епос
Головні герої: лось, два брати, браконьєр Шпичак
Тема: зображення боротьби добра і зла в протистоянні світу людей та світу тварин. Про лося, якого врятували хлопчики з річки, вбив їхній дядько
Ідея: уславлення мужності, хоробрості, співчуття, бажання допомагати іншим та охороняти дику природу; обурення жорстокістю та користолюбством.
Головна думка – Засудження безжального ставлення до тварин.
Чого навчає твір “Лось” Є. Гуцало? Оповідання Є.Гуцало «Лось» вчить співпереживати, бути чутливим до чужої біди, спонукає боротися зі злом, гартувати свій характер.
Проблематика: життєва позиція людини, ставлення людини до природи, жити по совісті. Автор показує, що те, що людина вважає себе царем природи, не дає їй права знищувати тварин для своєї розваги; люди мають усвідомити, що їх завдання — оберігати та захищати природу, турбуватись про неї, бути милосердним.
Місце дії: заповідник
Композиція твору “Лось”
- Експозиція: лось живе у заповіднику.
- Зав’язка: лось відчуває небезпеку за територією заповідника
- Розвиток дій: світанок на галявині, у полоні річки. Хлопці допомагають
- Кульмінація: браконьєр Шпичак стріляє в лося.
- Розв’язка: смерть лося
Характеристика образів “Лось” Євген Гуцало
| Хлопчики-підберезники | Дядько Шпичак |
| 1. Портрет | |
| «Обидва плечисті, обидва з широкими, лагідними лицями і схожі один на одного так, як маленький гриб-підберезник схожий на свого більшого сусіда» | «Кругленький, як підпалок, з підпалкуватим, добре випеченим обличчям, в розтоптаних, з довгими халявами, чоботях, в яких він тонув мало не по пояс. Радість на його обличчі змагалася з настороженістю, і від того воно бралося то темними, то світлими спалахами» |
| 2. Вчинки | |
| кинулися рятувати звіра, незважаючи на небезпеку; кмітливо придумали спосіб порятунку, хоч були маленькі й слабосилі | дорослий, але сидів і насмішкувато з кущів спостерігав, як діти рятували лося; вистрілив у нього; боячись покарання, хотівшого позбавитися |
| 3. Риси характеру | |
| Добрі, милосердні, маючи малі сили та кмітливість, рятують великого звіра; чесні, непідкупні, бережно ставляться до природи. Маленькі, але розумні та справедливі. | Злий, підлий, підступний, жорстокий, несправедливий, жадібний, схильний до безглуздих і необдуманих вчинків; по-споживацькому ставиться до природи, не дбає про її захист і збереження; убив звіра, якого хлопці щойно врятували, знаючи, що він із заповідника і скористатися здобиччю він безкарно не зможе. Дорослий, але нечесний і несправедливий, безжальний. |
| 4. Що уособлюють | |
| добро, милосердя, справедливість | зло, шкоду, безсердечність, боягузтво |
Характеристика лося: красень тайги, полюбляв галяву, обізнаний, стурбований, обережний, спостережливий, чутливий, наполегливий, цілеспрямований, вдячний людям, що його годують; розумів довкілля; вміло бореться з небезпекою
Стан і відчуття лося: нащулив вуха, тривога в крові густішала, шкура на грудях здригнулася, тріщання пробудило в ньому неясний страх, лось застиг нерухомо, в його очах появився золотавий сплеск, знову захвилювався, знову насторожився, очі набрякали кров’янистим смутком, в ногах прокинулося бажання бігти й тікати, лось знесилився, розпач струменів, припав до землі, усім своїм великим тілом.
Є. Гуцало «Лось» сюжет
Твір починається з опису лося. Лось жив у заповіднику, людей не боявся, хоча раніше жив у тайзі і був диким. Але час минав і тепер він звик до людей. Далі ми дізнаємось, що потрапивши у річку навесні, коли було ще багато криги, лось почав тонути. Як він не боровся, але ні річка, ні міцна крига його не відпускали. Двоє хлопчиків стали свідками боротьби лісового красеня за життя. Зрозумівши, що важкий лось сам не зможе врятуватись, хлопці кинулись на допомогу. Брати тільки-но встигли визволити тварину з льодяного полону, як пролунав постріл. Хлопці не відразу зрозуміли, що куля влучила саме у врятованого ними лося. Незабаром з’ясувалось, що вбивцею лісового красеня із сусіднього заповідника став їх рідний дядько Шпичак. Коли дядько зрозумів, що брати не в захопленні від його здобичі, він злякався, що хлопці можуть повідомити в заповідник про його вчинок. Він пробував їм і погрожувати, щоб вони мовчали, і пропонував за мовчанку м’ясо й роги, але діти, нічого не відповівши, пішли до своїх саней. Автор завершує оповідання тим, що розгублений Шпичак дивиться на мертве тіло лося і йому, як це нещодавно було з дітьми, страшенно хочеться, щоб «лось підняв голову, звівся на свої стрункі міцні ноги і неквапно побіг до лісу, як він ще недавно біг, поки дороги йому не перетнула куля». Але лось так і не ворухнувся.
Є. Гуцало спеціально не розповідає про те, що буде далі, пропонуючи замислитись над цим читачу. Хоча, що буде далі, здогадатись неважко: хлопці, незважаючи на те, що вбивця — їхній рідний дядько, мабуть, все ж таки повідомлять у заповідник, бо зрозуміли, що Шпичак не шкодує про вчинене, а значить, якщо його не покарати, буде продовжувати полювати на заповідних тварин. На відміну від хлопців, Шпичак (у кінці оповідання) хотів би побачити лося живим тільки тому, що боїться покарання, а не тому, що зрозумів жахливість скоєного злочину.
Характеристика лося: красень тайги, полюбляв галяву, обізнаний, стурбований, обережний, спостережливий, чутливий, наполегливий, цілеспрямований, вдячний людям, що його годують; розумів довкілля; вміло бореться з небезпекою