“Є тисячі доріг” аналіз вірша (паспорт) – Симоненко

«Є тисячі доріг» аналіз вірша Симоненка допоможе зрозуміти, яка тема, ідея, рік написання, художні засоби. Ця інформація допоможе підготувати літературний паспорт твору.

 «Є тисячі доріг» Симоненко аналіз

Автор – Василь Симоненко

Рік написання – 1963

Рід – лірика

Вид лірики – філософська

Жанр – вірш

Тема: життєвий вибір людини.

Ідея: у кожного своє призначення i свiй вибiр — яку дорогу обрати.

Основна думка: робити правильний вибір.

Провідний мотив – патріотизм, любов до рідної землі, моральна стійкість перед труднощами

Художні засоби:

• Епітети – вузьких стежинок, убоге рідне поле, ниву батьківську
• Анафора (єдинопочаток) –  і, і, і; бо, бо, бо
• Риторичний оклик (нива це – моя!)
• Гіпербола (тисячі доріг, мільйон стежинок)
• Метафора – урожай не жде, ледачого серпа
• Повтори – “Є тисячі доріг, мільйон вузьких стежинок”

У вірші  «Є тисячі доріг, мільйон вузьких стежинок», який поет написав усього за два місяці до своєї смерті, він розкриває свій пройдений творчий шлях. Як і ліричному герою, Василю Симоненку видалося «малий зажинок почать на ниві нерясній…». Проте була можливість вибратися з такої халепи: піти у найми до су­сідів або взути «холуйські постоли». Але це б означало зрадити свою ниву, від­цуратися від рідного народу, «забуть убоге рідне поле». Батьківська нива у вірші уособлює рідну країну. Але цього аж ніяк не міг припуститися поет — вірний син своєї землі. І ніякі погрози, ніякі випробування не могли змінити його на­мірів, його життєвих переконань.

Бо нива ця — моя! Тут я почну зажинок.

Бо кращий урожай не жде мене ніде.

Бо тисяча доріг, мільйон вузьких стежинок

Мене на ниву батьківську веде.

Вірш «Є тисячі доріг, мiльйон вузьких стежинок» відео

Вірш «Є тисячі доріг» Симоненко

Є тисячi дорiг, мiльйон вузьких стежинок,
Є тисячi ланiв, але один лиш мiй.
I що менi робить, коли малий зажинок
Судилося почать на нивi неряснiй?
Чи викинути серп i йти байдикувати,
Чи долю проклясти за лютий недорiд
I до сусiд пристать наймитувати
За пару постолiв i шкварку на обiд?
Коли б я мiг забуть убоге рiдне поле,
За шмат цiï землi менi б усе дали…
До того ж i стерня нiколи нiг не коле
Тим, хто взува холуйськi постоли.
Та мушу я iти на рiдне поле босим,
I мучити себе й ледачого серпа,
I падати з утоми на покоси,
I спать, обнявши власного снопа.
Бо нива це — моя! Тут я почну зажинок,
Бо кращий урожай не жде мене нiде,
Бо тисяча дорiг, мiльйон вузьких стежинок
Мене на ниву батькiвську веде…

Вірш Симоненка побудований у формі внутрішнього монологу ліричного героя, який розмірковує над своїм життям та майбутнім. Герой опиняється перед вибором: залишитися працювати на бідній рідній землі або шукати кращої долі деінде. Він розуміє, що працювати на рідній землі важко і невдячно, проте інший шлях для нього неприйнятний, оскільки він не може забути свої корені.

Ви можете розширити аналіз вірша “Є тисячі доріг” додавши віршовий розмір, художні засоби та ідейно-художній аналіз.