Юрій Іздрик “Вишиванка” аналіз твору допоможе визначити який жанр, тема, ідея, головна думка, художні засоби, віршовий розмір та скласти літературний паспорт твору.
Юрій Іздрик “Вишиванка” аналіз твору (паспорт)
Автор – Юрій Іздрик
Жанр: ліричний вірш
Рід літератури: лірика
Вид лірики – філософська
Тема твору: зображення алегоричної картини світу й людської долі.
Ідея твору: показати, що попри заплутаність життя, кожна людина може знайти свою «павутинку зі світла» – щось справжнє, значиме, що не розірветься і буде підтримкою.
Головна думка: життя – це складна, але неповторна вишивка, яку кожен творить власноруч, проходячи крізь труднощі, сумніви та пошуки
Образи та символи:
– Вишивка, нитки, вузли, стьожки – символізують долю людини, її життєвий шлях.
– Мереживо, павутина – нестабільність, крихкість життя.
– Світло – надія, внутрішня опора, сенс життя.
Художні засоби:
– Метафори: «за що не візьмешся – вузлів плутанина», «між схрещених нитей прошито людину», «кожна дорога – тонка павутина», «павутинка зі світла»
– Епітети: «пусту мішковину», «невидиму нитку», «схрещені ниті»
Про що цей вірш? Цей вірш про долю людини, яка подібна до складної вишивки: у ній є вузли, петлі, заплутані дороги. Людина шукає відповідь у Бога, але не отримує її, тому змушена самостійно творити свою нитку життя. Вірш говорить про складність життєвого шляху, проте водночас підкреслює, що в кожного є своя «павутинка зі світла», яка не порветься, а дзвенітиме – символ віри, надії та внутрішньої сили.
Вірш викликає глибокі роздуми про долю, пошук сенсу життя. Він сповнений метафоричності, що дозволяє кожному знайти в ньому власний зміст. Попри загальний мотив заплутаності життя, фінальні рядки несуть надію – у цьому світі можна знайти свій шлях і не загубитися.
Юрій Іздрик “Вишиванка” читати
за що не візьмешся – вузлів плутанина
заплетені сіті пропущені петлі
між схрещених нитей прошито людину
недбалою стьожкою гладдю чи хрестиком
стежки ніби стяжки затягнуті туго
у мережу що межує з мереживом..
мій боже! мій боже! – кричиш йому в вухо
та будь же уважний чи хоч обережний!
та глухо у бога і хтось безперервно
пряде і гаптує пусту мішковину
а берег далекий манить оберегами
і кожна дорога – тонка павутина
опучками пальців без голки без ножиць
зубами чи нігтями – хто вже як може
невидиму нитку на інші несхожу
виплутує кожен.. ну мало не кожен
кохана
дитинко
ми й в сутінках світу
де поспіхом навхрест прострочено мить
знайдемо свою павутинку зі світла
вона не урветься –
вона задзвенить