«За сонцем хмаронька пливе» аналіз

«За сонцем хмаронька пливе» — це ліричний твір, зразок пейзажної лірики Т. Шевченка. Художні засоби вірша «За сонцем хмаронька пливе» допоможуть розкрити настрій вірша.

«За сонцем хмаронька пливе» аналіз (паспорт)

Автор – Тарас Шевченко

Рік написання – 1848

Рід літератури – лірика

Вид лірики – пейзажна

Тема вірша «За сонцем хмаронька пливе»: змалювання вечірньої пори та очікування нового дня.

Ідея «За сонцем хмаронька пливе»: туга за рідним краєм, його чарівною природою.

Основна думка: батьківщина — рідна домівка.

Жанр «За сонцем хмаронька пливе»: вірш.

Віршований розмір: тристопний ямб:

Римування: паралельне

Художні засоби «За сонцем хмаронька пливе» 

• Епітети: червоні поли, синє море, рожевою пеленою, хмароньку рожевую, туман сивий, тьмою німою.
• Метафори: хмаронька пливе, червоні поли розставляє, сонце спатоньки зове, серце одпочине, серце заговорить, туман оповиє душу.
• Порівняння: покриває рожевою пеленою, мов мати дитину; неначе ворог, мов матері діти.
• Пестливі слова: зіронька, соловейко, хмаронька, спатоньки, годиночку.

• Персоніфікація: «за сонцем хмаронька пливе»…

Композиція. 3 частини.

1. Прекрасна пейзажна картина: сонце йде спати за море, а вкривають його, як мати дитину, хмарки.
2. Передає тривогу, відчуття небезпеки, суму.
3. Остання частина передає настрій очікування, надії, сподівання на краще

Настрій: лагідний, сумний, тривожний, відчуття небезпеки

«За сонцем хмаронька пливе» образи-символи

• Сонце – тепло, світло й радість
• хмаронька – людина
• море – життя
• туман — неясність, темрява, небезпека.

Прекрасна пейзажна картина розгортається у вірші Т. Шевченка «За сонцем хмаронька пливе…» Побудований цей твір на казкових, легендарних мотивах, за якими сонце йде спати за море, а вкривають його, як мати дитину, хмарки. Але життя складне. Є в ньому зло, неприємності. Про це нагадує туман, що «неначе ворог». Сонце — уособлення тепла, світла й радості, туман же, навпаки, —у, темряви, небезпеки. Та людина має завжди вірити, що сонце зійде, прожене пітьму, обігріє, як мати дитину.

 Вірш «За сонцем хмаронька пливе» Тарас Шевченко. Читати текст повністю

За сонцем хмаронька пливе,
Червоні поли розстилає
І сонце спатоньки зове
У синє море: покриває
Рожевою пеленою,
Мов мати дитину.
Очам любо. Годиночку,
Малую годину
Ніби серце одпочине,
З Богом заговорить…
А туман, неначе ворог,
Закриває море
І хмароньку рожевую,
І тьму за собою
Розстилає туман сивий,
І тьмою німою
Оповиє тобі душу,
Й не знаєш, де дітись,
І ждеш його, того світу,
Мов матері діти.

Вірш «За сонцем хмаронька пливе» аудіо слухати (ютуб)