“Роксолана” аналіз твору Загребельного допоможе скласти літературний паспорт твору.
Загребельний “Роксолана” аналіз твору
Автор – Павло Загребельний
Рік написання – 1980
Рід – епос
Жанр – історичний роман
У цьому творі розповідається про життя української конкубіни турецького султана Сулеймана І Роксолани.
Тема твору: зображення історичних подій XVI ст., відтворення образу Роксолани.
Ідея: утвердження думки автора про те, що міцна вдача, велика сила волі, цілеспрямованість та щира любов до рідного краю здатні вивищити людину над безоднею безправ’я та зневаги; гімн чистому і світлому коханню; засудження насильства, жорстокості, власності.
“Роксолана” головні герої
- Роксолана – головна героїня роману, яка у 15 років потрапила в полон. Її батько був священником. Роксолана заради майбутніх дітей, щоб вони стали законними спадкоємцями, вивчила турецьку мову, прийняла іслам
- Сулейман І – султан.
- Махідевран – перша дружина Сулеймана Великого
- Мустафа – перший син падишаха та Махідевран
- Ібрагім – наглядач султанових покоїв, який і купує Роксолану на невільничому ринку
- Гульфем – одаліска, суперниця Роксолани
Діти Росолани та Султана: дочка Мірімах, сини Мехмед, Абдулла, Селім, Баязид, Джихангір
Проблематика твору “Роксолана”
Проблеми, які порушено в романі П. Загребельного “Роксолана”:
- – любов і ненависть;
- – керівник та народ;
- – підступність і зрада;
- – воля та поневолення;
- – єдність людини з рідним краєм;
- – влив релігії на людину;
- – мораль і бездуховність;
- – жага до збагачення.
У центрі уваги автора – гострі душевні конфлікти й суперечності, гострі психологічні проблеми. Важливі злободенні соціально-економічні питання розв’язуються ним шляхом зображення складного психологічного життя героїні, її почуттів, настроїв, роздумів.
Сюжет та композиція твору
- Експозиція: розповідь про юність Насті Лісовської, весілля, яке не відбулося.
- Зав’язка: Настя у полоні татар, її купують до султанського гарему;
- Кульмінація: Роксоляна стає улюбленою дружиною Сулеймана; народження первістка.
- Розв’язка: підсумки другого Гадджу султанки Роксоляни.
Історія написання роману “Роксолана” Загребельного
Джерелом натхнення для написання роману П.Загребельного “Роксолана” є книга ученого-східознавця Агатангела Кримського «Історія Туреччини», в якій Роксолані відведено біля 20 сторінок, і три томи творів московського академіка Гордлевського про історію Туреччини. Загребельний особисто був у Туреччині, де жила РОксолана, та відвідав місто Рогатин Івано-Франківської області, де народилася його героїня.
Прообразом Роксолани стала українська дівчина Настя Лісовська. Вона народилася у 1506 році у родині священика Гаврили Лісовського у Рогатині невеличкому містечку на Західній Україні. У XVI ст., воно було часткою Речі Посполитої, яка в той час потерпала від спустошувальних набігів кримських татар.
Влітку 1552 року юна донька священика потрапила у полон до татар. Згідно із легендою Настя втратила свою свободу якраз напередодні свого весілля.
Павло Загребельний повернув із легенди в історичний часопростір полонянку Роксолану, яка досягла вершини султанші, в деякій мірі трансформувала безправне становище жінки, традиційне для мусульманського світу.
Образ Роксолани у творі Загребельного
Загребельний у своєму романі надав багатогранний образ Анастасії Лісовської, яку всі знають як Роксолану. Автор показав її життя від дитинства, описав, в якій сім’ї виростала вона, якими були її батьки, що впливало на формування її як особистості. У результаті Роксолана постає перед читачем не просто турецькою султаною, а українкою, що досягла такого високого становища.
В образі Хюррем Загребельний втілив найкращі риси не тільки українських жінок, а взагалі – українського народу. Роксолана – справжня патріотка своєї країни. Опинившись далеко від рідної землі, живучи в розкоші і достатку, вона не забула про біди свого народу, про набіги татарських орд, які винищували міста і села, вбивали людей, брали в полон, а потім продавали на невільницьких ринках.
Маючи велику владу, найбільшу, що мала колись жінка в цій державі, Хюррем скористалася нею на благо рідної землі. Вона подарувала Батьківщині 40 вільних років, коли Україна могла повноцінно розвиватися і квітнути. Вона сприяла відбудові міст, церков у рідному краї, забезпечувала мир у своїй Вітчизні.
Роксолана постає перед читачем надзвичайно розумною жінкою, однією з найосвіченіших на той час. Її прагнення до знань було помітне ще в дитинстві, коли вона вчилася у вікарія Скарбського. Вже тоді була помітною її вдача, яка дісталася дівчині у спадок від матусі. Саме ця вдача допомогла їй стати султаною.
В образі Роксолани Павло Загребельний втілив найкращі риси українського національного характеру, риси, які дозволили дівчині-бранці стати султаною і залишитися могутньою у віках.
Життя Роксолани – це боротьба за виживання та помста. Вона водночас повелителька і рабиня. Роксолана у Загребельного мудра, досвідчена, тверда, а коли треба – ласкава. Вона ніколи не вимагає, а тільки просить; не лютує, а тільки скаржиться; не втручається в султанові справи, а тільки співчуває і допомагає. Вона палка патріотка свого краю, жорстока і смілива та добра й чутлива водночас. Саме оточення та обставини зробили з неї жорстоку інтриганку й лагідну жінку. Завдяки цим рисам вона змогла підкорити не тільки серце наймогутнішого султана, а й півсвіту.
