Олександр Олесь “Заходить сонце” аналіз вірша – тема, ідея, художні засоби
“Заходить сонце” аналіз вірша
Автор: Олександр Олесь
Рік написання: 1913 рік. Італія.
Жанр: пейзажна, інтимна лірика.
Тема твору: Душевні переживання ліричного героя між зовнішнім впливом (праворуч) і внутрішніми прагненнями (ліворуч).
Ідея: Намагання серця знайти правильне місце, обравши між “праворуч” і “ліворуч”.
Основна думка: Важко знайти правильний шлях, але потрібно заспокоїтись і прислухатись до поклику серця.
Римування: парне.
“Заходить сонце” художні засоби:
Анафора:
Палають гір високих вежі,
Палають хвилі вогняні;
Чиїсь ласкаві, ніжні очі,
Чиїсь зітхання, шелест, шум;
І над землею в’ються чари,
І над землею в’ються сни…
Ліворуч – на початку другої, третьої та четвертої строф, а також у середині третьої строфи.
Епітети: гір високих, хвилі огняні, сиза казка, лукаві, ніжні очі, тихий стогін, тихий сум, в млі ясній.
Порівняння: місяць іскри ллє, мов в небі золото кує; місяць сплів мережку і застилає нею стежку, мов зараз буде в млі ясній цариця ночі йти по ній.
Метафори: палають гір високих вежі, палають хвилі вогняні, хмари в димі і огні, місяць ллє проміння, на воді горить каміння, місяць іскри ллє, місяць сплів мережку і застилає нею стежку, погасли хвилі, гори, хмари; над землею в’ються чари, над землею в’ються сни.
Звертання: забудься, серце, і засни.
Вірш Олександра Олеся “Заходить сонце” пройнятий настроєм роздумів і шукань. Автор показує намагання ліричного героя віднайти правильний шлях, вибір між потрібним і бажаним. Бачимо, що ліричний герой більше схильний до бажаного (ліворуч), але тривоги не покидають його, тому він вирішує заспокоїтись і наказує серцю заснути, в надії, що після пробудження вибір вдасться зробити.
Олександр Олесь “Заходить сонце”
Праворуч — сонце і пожежі!
Палають гір високих вежі,
Палають хвилі вогняні,
І хмари в димі і огні.
Ліворуч — сиза казка ночі,
Чиїсь ласкаві, ніжні очі,
Чиїсь зітхання, шелест, шум,
І тихий стогін, тихий сум.
Ліворуч — місяць ллє проміння,
І на воді горить каміння…
Ліворуч — місяць іскри ллє,
Мов в небі золото кує.
Ліворуч — місяць сплів мережку
І застилає нею стежку,
Мов зараз буде в млі ясній
Цариця ночі йти по ній.
…Погасли хвилі, гори, хмари,—
І над землею в’ються чари,
І над землею в’ються сни…
Забудься, серце, і засни…
Автор аналізу вірша: cup_of_flowers
